07 вересня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солар Медіа Інтертейнмент» (далі – ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент», товариство) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 серпня 2018 року адвокат ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, направив на адресу Міністерства культури України заяву від 09 серпня 2018 року, яка містить недостовірну інформацію про позивача. 13 серпня 2018 року ОСОБА_1, посилаючись на заяву адвоката ОСОБА_2, розмістив публікацію в мережі Інтернет, а саме на своїй вебсторінці в соціальній мережі Facebook, яка, серед іншого, містить аналогічну недостовірну інформацію щодо товариства.
Позивач вважав, що недостовірна інформація, поширена ОСОБА_1, автором якої є адвокат ОСОБА_2, доведена до відома необмеженого кола осіб, що порушує право товариства на недоторканність ділової репутації. Такими діями товариство фактично звинувачується у порушенні законодавства про авторське право, неетичній поведінці у ділових відносинах, що негативно впливає на його ділову репутацію, успішну подальшу діяльність, можливість співпраці зі сценаристами, режисерами, акторами, залучення фінансування для виробництва фільмів.
Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визнав інформацію, поширену ОСОБА_1 у мережі Інтернет, а також ОСОБА_2 – у заяві на адресу міністра Міністерства культури України, недостовірною та такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент». Суд також зобов’язав ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію, поширену в мережі Інтернет на його вебсторінці у Facebook, шляхом розміщення на цій сторінці резолютивної частини судового рішення.
Суди розглядали справу неодноразово.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким позов ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент» задовольнив частково, зокрема визнав недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ТОВ «Солар Медіа Інтертейнмент», інформацію, поширену ОСОБА_1 на його вебсторінці в мережі Facebook. Водночас у задоволенні позовних вимог до адвоката ОСОБА_2 відмовив.
Верховний Суд не погодився із рішенням апеляційного суду в у частині вирішення позовних вимог товариства до відповідача ОСОБА_2.
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України спростування недостовірної
інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування
недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена, аби спростування було донесено максимально до тієї аудиторії, що отримала недостовірну інформацію (частини шоста, сьома статті 277 ЦК України).
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти
індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не
може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому
випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого
статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Щоб орган уважав себе компетентним у розумінні статті 40 Конституції України, він повинен бути наділений повноваженнями, які б дозволили йому відреагувати
на адресовану до органу заяву.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що спірна інформація поширена
ОСОБА_2 у заяві до Міністерства культури України. Тобто відповідна інформація
про позивача доведена до відома Міністра культури України та Міністерства культури України і його працівників, які опрацьовували заяву та готували проєкт відповіді на неї. Адвокат просив виключити кінопроєкт з конкурсу за результатами перевірки порушення авторських прав. Фактично ОСОБА_2 прямо вказав, яке саме рішення він просить прийняти, зазначивши причину для такого рішення, – порушення авторських прав.
Разом із цим єдиним компетентним органом перевірки дотримання особою
авторських прав і визначати порушення цих прав є суд. Міністерство культури
України не мало і не має повноважень перевіряти наявність порушень авторських прав і виключати з конкурсу кінопроєкти за результатами такої перевірки без відповідного рішення суду.
Таким чином, Міністерство культури України не наділено повноваженнями
перевіряти наявність чи відсутність порушення авторських прав на сценарій до кінопроєкту й не є компетентним органом у розумінні статті 40 Конституції
України, якому адвокат ОСОБА_2 міг адресувати відповідну заяву.
Поширення адвокатом ОСОБА_2 недостовірної інформації некомпетентному органу не звільняє його від цивільної відповідальності за такі дії.
З урахуванням статей 4, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 13 ЦК України адвокат не повинен вчиняти дії, заборонені законом, правилами адвокатської етики, договором про надання правової допомоги, а також порушувати права інших осіб. Адвокат може використовувати лише ті засоби і методи роботи, які не заборонені законом. Тому якщо адвокат, здійснюючи представництво довірителя, вчиняє правопорушення – кримінальне, адміністративне чи цивільне, то статус адвоката не звільняє його від відповідальності за таке порушення.
Якщо адвокат при здійсненні адвокатської діяльності навіть за дорученням
довірителя поширив недостовірну інформацію, то він має нести цивільно-правову відповідальність відповідно до норм чинного законодавства. До нього може бути пред’явлений позов про спростування такої інформації.
Таким чином, Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги товариства до адвоката ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, оскільки такі є обґрунтованими й підлягають задоволенню.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі No 761/34282/18 (провадження No 61-701св22) можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106190940.