Про історію адвокатури України в іменах і фактах розповіла адвокат, кандидат історичних наук, проректор ВША НААУ, доцент, керівник науково-методичного Центру досліджень адвокатури і права НААУ, член Експертної та Науково-консультативної ради НААУ, Ірина Василик в рамках проєкту Вищої школи адвокатури НААУ «Правосвідомість».
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками історію адвокатури України, а саме:
- 1. Перші згадки про інститут адвокатури на українських землях.
- 2. Німецька і польська правові традиції.
- 3. Адвокатура України в литовсько-польську добу.
- 4. Жінки – адвокати XVII cт.
- 5. Адвокатура Гетьманщини, церковні адвокати.
- 6. Українські адвокати в добу австро-угорської імперії (кінець ХІХ – початок ХХ).
- 7. Адвокатська доба» перелому хіх-хх СТ.
- 8. Початок адвокатського самоврядування в українських губерніях російської імперії.
- 9. Провідні адвокати-будителі перелому ХІХ-ХХ ст.
- 10. Військова сторінка української адвокатури.
- 11. Адвокатура під час української революції 1917-1921.
- 12. Адвокати – творці української державності.
- 13. Адвокати — творці соборної України.
- 14. Перші органи адвокатського самоврядування: Союз Українських Адвокатів.
- 15. Українська на еміграції.
- 16. Адвокати у проголошенні незалежності Карпатської України.
У рамках характеристики історії адвокатури України акцентовано на наступному:
1. Перші згадки про інститут адвокатури на українських землях
Зародження інституту адвокатури на українських землях бере початок ще з ранніх форм судочинства, де захист інтересів сторін здійснювався не професійними юристами, а членами громади. У Київській Русі такими особами були «послухи» та «видоки», які виконували функції свідків і водночас могли підтримувати сторону у процесі.
Надалі розвиток інституту пов’язується із впливом європейських правових систем. Важливим історичним моментом є 1249 рік, коли Тевтонський орден надав право діяльності судових представників. Саме цей факт у презентації визначено як одну з перших формалізованих згадок про адвокатську діяльність.
2. Німецька і польська правові традиції
1) Німецька правова традиція:
Німецький вплив реалізувався через поширення Магдебурзького права, яке активно впроваджувалося на українських землях із XV століття.
Основні риси:
- запровадження адвокатської присяги як елементу професійної етики;
- формування норм відповідальності адвокатів;
- закріплення принципів усності, гласності та змагальності процесу;
- використання термінів «посол» і «прокуратор» для позначення представників у суді;
- правові джерела — «Саксонське зерцало» та інші збірники німецького права.
Ця система заклала основи професіоналізації правничої діяльності.
2) Польська правова традиція:
Польська традиція також суттєво вплинула на формування адвокатури:
- перша згадка про адвокатів — 1383 рік у Львові;
- нормативні акти:
- Вислицький статут (1347 р.),
- Нешавський статут (1454 р.),
- Судебник (1468 р.);
- введено обов’язкову адвокатську присягу;
- визначено професійні обов’язки адвокатів;
- встановлено гарантії правової допомоги для бідних;
- використовувалися терміни «адвокат» і «прокуратор».
Таким чином, польська традиція більше акцентувала на соціальній функції адвокатури.
3. Адвокатура України в литовсько-польську добу
У XVI столітті інститут адвокатури вже набуває системного характеру. Його правове закріплення відбулося у Литовських статутах, які регламентували діяльність представників у суді.
Основні характеристики:
- адвокатура була орієнтована на захист господарських і майнових інтересів шляхти;
- адвокати представляли інтереси різних соціальних груп;
- виконували не лише юридичні, а й політичні та дипломатичні функції;
- часто виступали як радники гетьманів і державних діячів;
- активно займалися меценатством і культурною діяльністю.
Отже, адвокатура цього періоду була інтегрована у всі сфери суспільного життя.
4. Жінки-адвокати XVII ст.
Лектор підкреслює унікальне явище — участь жінок у адвокатській діяльності вже у XVII столітті, особливо у Волинському регіоні.
Ключові факти:
- жінки виступали як професійні представники в судах;
- діяли на підставі пленіпотенцій (довіреностей);
- могли отримувати винагороду за свої послуги.
Відомі постаті:
- Маріана Закревська (1663 р.) — перша зафіксована жінка-адвокат;
- Магдалена Цетнерівна (1645 р.) — здійснювала платну адвокатську діяльність;
- Аполонія Калусовська, Єва Вигановська — брали участь у судових процесах.
Жінки не лише представляли інтереси, але й брали участь у судових дебатах, що свідчить про високий рівень їх правового статусу.
5. Адвокатура Гетьманщини, церковні адвокати
У XVIII столітті в Гетьманщині функції адвокатів виконували стряпчі.
Види стряпчих:
- державні (при прокурорах);
- комерційні (у торгових справах);
- церковні (монастирські та архієрейські) — представляли інтереси церковних установ.
Особливості:
- стряпчі діяли як офіційні представники у судах;
- забезпечували захист інтересів як держави, так і церкви;
- були важливою складовою судової системи.
Серед церковних стряпчих згадуються: Ієрофей, Варсонофій, Феофан, Іраклій.
6. Українські адвокати в добу Австро-Угорської імперії
Розвиток адвокатури активізувався після революцій 1848–1849 років.
Основні етапи:
- 1849 р. — створення Львівської палати адвокатів;
- 1868 р. — законодавче закріплення:
- самоврядування адвокатури;
- її незалежності;
- свободи здійснення професії.
Вимоги до адвокатів:
- наявність юридичної освіти;
- складання кваліфікаційних іспитів;
- проходження 7-річної практики.
Цей період став основою сучасної професійної адвокатури.
7. «Адвокатська доба» перелому ХІХ–ХХ ст.
Цей період характеризується особливою роллю адвокатури у суспільстві.
Основні риси:
- формування національно свідомої юридичної еліти;
- активна участь у:
- політичному житті;
- культурному розвитку;
- економічній діяльності;
- адвокати стали лідерами суспільства;
- відіграли ключову роль у:
- проголошенні незалежності;
- підписанні Акту Злуки 1919 року.
8. Початок адвокатського самоврядування в Російській імперії
Після судової реформи 1864 року було започатковано інститут присяжних повірених.
Організація:
- створено ради присяжних повірених у Харкові та Одесі;
- у Києві — діяв консультаційний комітет як прототип самоврядування;
- 1916 р. — створення першої Київської ради адвокатів.
Це стало початком інституційного оформлення адвокатського самоврядування.
9. Провідні адвокати-будителі
До національного відродження активно долучилися адвокати:
- Микола Міхновський;
- Ілля Шраг;
- Теофіл Окуневський;
- Олександр Кониський;
- Кирило Трильовський.
Вони поєднували юридичну діяльність із політичною та просвітницькою.
10. Військова сторінка адвокатури
Адвокати брали активну участь у військових формуваннях, зокрема в Українських Січових Стрільцях.
Відомі діячі:
- Михайло Новаківський;
- Андрій Чайковський;
- Володимир Загайкевич.
Вони займали керівні посади у військових підрозділах.
11. Адвокатура під час революції 1917–1921 рр.
У цей період адвокати стали активними державотворцями:
- 22 адвокати входили до Центральної Ради;
- займали державні посади;
- створювали політичні партії;
- заснували Українське правниче товариство.
12. Адвокати — творці державності
Приклади:
- Михайло Ткаченко — генеральний секретар судових справ;
- Микола Василенко — голова уряду, президент Академії наук.
Адвокати формували державні інститути та правову систему.
13. Адвокати — творці соборної України
- участь у підписанні договору 1 грудня 1918 р. (Фастів);
- проголошення Акта Злуки 22 січня 1919 р.;
- діячі: Дмитро Левицький, Лонгин Цегельський, Лев Бачинський.
14. Союз Українських Адвокатів
Діяв у 1923–1939 рр.
Засновники:
- Степан Федак;
- Максим Левицький;
- Володимир Охримович;
- Ярослав Олесницький.
Структура:
- Загальні збори;
- Виділ;
- Контрольна комісія.
15. Українська адвокатура на еміграції
Адвокати продовжували діяльність за кордоном, представляючи інтереси України.
Приклад:
- Отто Ейхельман — активний діяч еміграційної правничої спільноти.
16. Адвокати у проголошенні незалежності Карпатської України
Адвокати відіграли провідну роль у формуванні і становленні української державності у період других національно-визвольних змагань українського народу за незалежність – створили і очолили ЗУНР, зробили все для об’єднання усіх українських земель і проголошення незалежності України 22 січня 1919 року — Акт Злуки.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.