Наказ про звільнення з військової служби та наказ про виключення зі списків особового складу є окремими актами індивідуальної дії, які відрізняються за своєю суттю, правовою природою та правовими наслідками. Наказ про виключення зі списків особового складу не стосується самого факту (підстави) звільнення з військової служби, а є процедурним актом. Його правова функція, відповідно до частини 3 статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу», полягає виключно у фіксації та визначенні конкретної календарної дати (дня) закінчення проходження військової служби, що відбувається лише після повного розрахунку та здачі посади. У разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки необхідно усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
01 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 640/27112/20 за позовом Особа_1 до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України та заступника директора Інституту про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив скасувати наказ про виключення його зі списків особового складу, визнати протиправними дій щодо складання рапорту, який став підставою для видання цього наказу, та відшкодувати майнову шкоду. Оскаржуваний наказ є протиправним та незаконним, оскільки прийнятий відповідачем під час його перебування на лікуванні неуповноваженою особою. Позивач вказував на те, що він перебував у розпорядженні директора Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України до 01 серпня 2020 року, тобто з 02 серпня 2020 року директор Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України не був для позивача ані безпосереднім керівником, ані начальником.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано наказ про виключення позивача зі списків особового складу, поновлено його у списках особового складу та грошовому забезпеченні, а також стягнуто середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Суд апеляційної інстанції змінив розмір середнього грошового забезпечення, що підлягало стягненню, у іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог та ухвалив нове рішення.
Суд змінив дату виключення позивача зі списків особового складу з 08 вересня 2020 року на 29 вересня 2020 року, а в решті рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
У разі якщо наказ про звільнення з військової служби є чинним, однак військовослужбовця виключено зі списків особового складу під час його тимчасової непрацездатності, належним способом захисту порушеного права є зміна дати виключення зі списків особового складу на перший день після закінчення періоду непрацездатності, а не поновлення військовослужбовця на військовій службі чи у списках особового складу.
Виключення військовослужбовця зі списків особового складу до закінчення його тимчасової непрацездатності суперечить вимогам закону. Водночас наказ про звільнення з військової служби та наказ про виключення зі списків особового складу є різними за своєю правовою природою індивідуальними актами: перший визначає підставу звільнення, а другий має процедурний характер і визначає лише дату закінчення проходження військової служби.
Посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18, Верховний Суд зазначив, що у випадку порушення гарантії щодо заборони звільнення під час тимчасової непрацездатності негативні наслідки такого порушення усуваються шляхом зміни дати звільнення (виключення зі списків особового складу) на перший день після закінчення періоду непрацездатності, а не шляхом поновлення особи на службі. Оскільки наказ про звільнення позивача з військової служби залишався чинним і не був предметом спору, підстав для його поновлення у списках особового складу та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не було.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 01 червня 2026 року у справі №640/27112/20 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/137041255
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.