Під час вебінару «Практика ЄСПЛ за статтею 8 Конвенції [кримінальний процесуальний аспект: обшук]», що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ, д.ю.н., керівник департаменту аналітичної та правової роботи апарату Верховного Суду – Расім Бабанли, сфокусував увагу на практиці Верховного Суду в аспекті правомірності проведення обшуків, а саме зупинився на правових позиціях стосовно особливостей обшуку як слідчої дії, нюансах розмежування обшуку від огляду, процедурних порушеннях, які мають місце при проведенні обшуку та визнання отриманих доказів недопустимими, формулюваннях ухвали про дозвіл на обшук в частині тих осіб, яким надається такий дозвіл.
Як зазначає лектор, правові позиції Верховного Суду є послідовними та такими, що кореспондують належному виконанню Україною своїх зобов’язань за Європейською конвенцією з прав людини.
У практиці Верховного Суду сформувалися такі ключові правової позиції стосовно проведення обшуків:
- Основною метою обшуку як слідчої дії є відшукання певних предметів чи відомостей, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. При цьому обшук у будь-якому випадку пов’язаний із проникненням до житла чи іншого володіння особи. Огляду як слідчій дії також властиві певні ознаки, притаманні обшуку, зокрема, він спрямований на виявлення та фіксацію певних відомостей про кримінальне правопорушення. Однак огляд не завжди пов’язаний із проникненням до житла чи іншого володіння особи, а тому не завжди призводить до втручання у право на недоторканість житла чи іншого володіння особи (постанова ККС ВС від 26.05.2021 у справі № 761/12614/20);
- Слідчий суддя, надаючи дозвіл на проведення обшуку у житлі, не зобов’язаний вказувати у відповідній ухвалі, хто конкретно має провести цю слідчу (розшукову) дію. Визначення прокурора або слідчого (їх групи) для проведення обшуку належить до повноважень прокурора (старшого прокурора, групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні) або старшого слідчої групи (керівника органу досудового розслідування). Доручення прокурора слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, про проведення обшуку у житлі, може даватися як в усній, так і в письмовій формах (постанова ККС ВС від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19);
- Правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства (юрисдикційне питання) (постанова ВП ВС від 23.01.2019 у справі № 802/1335/17-а; постанова ВП ВС від 13.11.2019 у справі № 420/516/19);
- Докази, отримані під час огляду та обшуку, які були проведені з порушенням правил, передбачених КПК України, а також, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, є недопустимими (постанова ККС ВС від 23.05.2018 у справі № 159/451/16-к);
- Протокол обшуку житла є недопустимим доказом, якщо у ньому відсутні відомості про оперативних працівників, які брали у ньому участь, послідовність всіх дій під час проведення обшуку та упакування вилучених предметів, а також якщо під час обшуку в момент виявлення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів (предмета злочину), не були присутні поняті, запрошені слідчим після виявлення такого обладнання (постанова ККС ВС від 02.09.2020 у справі № 591/4742/16-к);
- Якщо обшук житла був проведений без фактичного роз’яснення прав та обов’язків учасникам цієї слідчої (розшукової) дії, однак їм було надано можливість реалізувати свої процесуальні права, то результати такого обшуку є допустимим доказом (постанова ККС ВС від 02.09.2020 у справі № 750/10813/15-к);
- Оскільки згідно з вимогами КПК України питання щодо присутності підозрюваного під час проведення обшуку вирішується за розсудом слідчого, підстави вважати протокол обшуку, проведеного за відсутності підозрюваного, недопустимим доказом, відсутні (постанова ККС ВС від 12.11.2019 у справі № 644/11651/15-к);
- Протокол обшуку, в якому відсутні ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей (не зазначено марки, моделі, номера, а також характерних ознак), є недопустимим доказом. Протокол пред’явлення потерпілим речей для впізнання, в якому не зазначено ознак, за якими потерпілі впізнали особисті речі, а наведено лише загальні фрази про ознаки таких речей, не описано їх деталей, є недопустимим доказом Постанова ККС ВС від 24.09.2020 у справі № 306/2629);
- Оскільки злочин було вчинено в іншому місці, ніж те, в якому проведено огляд місця події (в полі, а не на подвір’ї житлового будинку), то такий огляд місця події фактично є обшуком, який згідно з приписами КПК України мав здійснюватися лише на підставі ухвали слідчого судді. У зв’язку із цим протокол огляду місця події є недопустимим доказом (постанова ККС ВС від 08.04.2020 у справі № 447/1765/16-к);
- Оскільки здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, то саме лише проведення таких заходів не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди за відсутності обвинувального вироку суду чи іншого рішення суду, в якому встановлено факт незаконності відповідних обшуку, виїмки чи інших процесуальних дій (постанова ККС ВС від 18.12.2019 у справі № 554/11821/14-ц);
- Службовий кабінет належить до іншого володіння особи, а тому обшук у ньому проводиться виключно за наявності ухвали слідчого судді (постанова ККС ВС від 24.02.2021 у справі № 761/27114/14-к);
- Виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам (постанова ККС ВС (об’єднана палата) від 06.12.2021 у справі № 663/820/15-к; постанова ККС ВС від 29.01.2019 у справі № 466/896/17);
- Фактичне здійснення особистого обшуку під виглядом огляду місця події чи місця події поза місцем, де було вчинено кримінальне правопорушення, становить істотне порушення прав людини і основоположних свобод, що має наслідком визнання протоколу зазначеної слідчої дії та інших доказів, отриманих за її результатами, недопустимими (постанова ККС ВС від 21.01.2020 у справі № 381/2316/17; постанова ККС ВС від 24.02.2021 у справі № 175/1261/18; постанова ККС ВС від 05.02.2019 у справі № 236/2029/16-к);
- Недотримання під час проведення огляду положень ст. 34 Закону України «Про національну поліцію» щодо проведення поверхневої перевірки особи як превентивного поліцейського заходу, в результаті чого фактично здійснюється обшук особи, є підставою для визнання доказів недопустимими (постанова ККС ВС від 12.04.2018 у справі № 758/13581/15-к).