КПК не передбачає обов’язкового ухвалення постанови про залучення до участі в обшуках співробітників оперативних підрозділів

КПК не передбачає обов’язкового ухвалення постанови про залучення до участі в огляді спеціаліста. Залучення співробітників оперативних підрозділів для проведення процесуальних дій є формою взаємодії слідчих органів та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, має організаційний характер і не потребує прийняття процесуального документа у виді письмового доручення.

Обставини справи: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.

Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.

У касаційній скарзі прокурор вбачає істотне порушення вимог кримінального
процесуального закону у тому, що апеляційний суд безпідставно визнав докази,
надані стороною обвинувачення, а саме: протокол огляду місця події, протокол
обшуку та протокол огляду, неналежними і недопустимими.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів дійшла висновку про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції під час оцінки доказів, що призвело до передчасного рішення про невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368 КК.

Згідно з ч. 3 ст. 237 КПК з метою одержання допомоги з питань, що потребують
спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів. За змістом ч. 3 ст. 110 КПК рішення слідчого, дізнавача, прокурора
приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. КПК не передбачає обов’язкового винесення постанови про залучення спеціаліста, а отже, висновок апеляційного суду в цій частині не ґрунтується на вимогах закону.

Суд апеляційної інстанції визнав протокол огляду місця події неналежним доказом, оскільки, на думку суду, його отримано з порушенням вимог статей 71, 103—106 КПК.

Колегія суддів ККС звертає увагу на те, що ВС неодноразово зазначалося про неухильне додержання судами вимог статей 84—90 КПК при оцінці доказів.

Належність доказів як внутрішня їх властивість полягає у спроможності їх встановлювати наявність або відсутність обставин, які згідно зі ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Натомість допустимість
доказів як їх зовнішня властивість полягає у дотриманні вимог КПК стосовно їх отримання і процесуального оформлення.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про неналежність протоколу огляду місця події у зв ’язку з порушенням вимог стосовно його складання є неправильним.

Суд апеляційної інстанції визнав недопустимими протокол огляду місця події та протокол обшуку зокрема через порушення вимог статей 103—106 КПК, вказавши при цьому на наявність підстав, передбачених ст. 87 зазначеного Кодексу.

Суд погоджується з висновками апеляційного суду про недотримання вимог КПК в ході оформлення додатків до протоколів огляду місця події та обшуку, а саме з тим, що долучення носіїв інформації було здійснено безпосередньо не під час слідчої (розшукової) дії і на конверті, до яких поміщені диски, відсутні підписи слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків, як того вимагає ч. 3 ст. 105 КПК, проте вважає ці порушення неістотними і такими, що не призвели до порушення права на захист.

Колегія суддів ККС не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недопустимість результатів обшуку у зв’язку з тим, що, як зазначено в ухвалі цього суду, «згідно до відеозапису, вказаний обшук фактично проводили оперативні співробітники, саме вони знайшли грошові кошти, що інкримінуються ОСОБА_1. При цьому, ухвалою слідчого судді дозвіл на такі дії розповсюджувався лише на слідчих в кримінальному провадженні… Будь-якого доручення на проведення обшуку оперативним співробітникам надано не було».

ВС неодноразово зазначав, що виконання ухвали слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи покладається особисто на слідчого чи прокурора і не може бути доручене відповідним оперативним підрозділам (справа No 663/820/15-к, провадження No 51-2075кмо20). Проте, у цьому кримінальному провадженні, згідно з протоколом обшуку, слідча (розшукова) дія проводилась старшим слідчим за участю ОСОБА_1, ОСОБА_5, в.о. начальника
Держспоживінспекції, прокурора, спеціаліста ОСОБА_6, працівників УЗЕ, ОСОБА_8, понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Залучення співробітників оперативних підрозділів для проведення процесуальних дій є формою взаємодії слідчих органів та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, має організаційний характер і не потребує прийняття процесуального документа у виді письмового доручення.

Протокол обшуку, складений у присутності зазначених вище осіб, доповнень та зауважень не містить.

Отже, колегія суддів вважає передчасними висновки про визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.

Детальніше з текстом постанови ВС від 16.02.2022 у справі No 758/5719/16-к (провадження No 51-5770км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/103487334
.