Об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого уст.361КК, охоплює не будь-які дії, що призвели до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Кримінальна відповідальність за цією статтею настає виключно у випадку, якщо такі наслідки настали в результаті несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку .Продаж обвинуваченим телевізійних приставок, налаштованих на несанкціоноване відтворення програм мовлення телевізійних каналів, трансляція яких здійснювалася через мережу Інтернет, не утворює складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 176 КК.
Обставини справи: ОСОБА_1 збув телевізійні приставки, завчасно налаштовані ним для несанкціонованого перегляду трансляцій програм мовлення телевізійних каналів. У результаті таких дій було спричинено матеріальну шкоду ТОВ у розмірі 80000 грн.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду, що був залишений без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 176, частинами 1, 2 ст. 361 КК.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: виходячи з положень ст. 361 КК, об’єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення охоплює не будь-які дії, що призвели до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Кримінальна відповідальність за цією статтею настає виключно, якщо такі наслідки настали в результаті несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
Формулювання обвинувачення не містить даних про те, що зазначені наслідки настали в результаті вчиненого ОСОБА_1 несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку, тобто в роботу комплексу технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. Фактично ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він продав дві телевізійні приставки, які були заздалегідь налаштовані на перегляд трансляцій, що знаходяться хоча й у нелегальному, але вільному доступі в мережі Інтернет. Відомостей про те, хто та в який спосіб забезпечив таку нелегальну ретрансляцію програми мовлення вказаних телеканалів у мережі Інтернет,обвинувальний акт не містить, як не містить і відомостей про те, що ОСОБА_1діяв з цією особою (чи особами) у співучасті.
Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, щодо недоведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частинами1, 2 ст. 361 КК,є законними та обґрунтованими.
Також відсутні підстави вважати незаконними і висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1, 2 ст. 176 КК.
Кримінальна відповідальність за ст. 176 КК передбачена не лише за порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, ай за спричинення ними матеріальної шкоди у значному розмірі (якщо її розмір у20 і більше разів перевищує НМДГ).
Згідно з поясненнями представника потерпілої особи – ТОВ , розрахунок розміру матеріальної шкоди було здійснено виходячи з того, що, на думку потерпілої сторони, продавши телевізійні приставки, які були налаштовані для несанкціонованого перегляду трансляцій програм мовлення телевізійних каналів, ОСОБА_1 фактично здійснив діяльність з ретрансляції цих телеканалів. Тому в основу розрахунку було покладено 10000 грн – ціну , за якою ТОВ передає провайдерам програмної послуги невиключні суміжні права на ретрансляцію вказаних програм мовлення строком на 1 місяць. Оскільки ОСОБА_1, на думку представника потерпілого, здійснював цю діяльність протягом 8місяців, то сума збитків становила 80000 грн.
Водночас ці розрахунки не ґрунтуються на фактичних обставинах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, відповідно до якого у вину останньому за частинами 1 і 2 ст. 176 КК ставилися лише два факти продажу телевізійних приставок, налаштованих на відтворення програм мовлення телевізійних каналів, трансляції яких здійснювалися через мережу Інтернет. Жодних даних про те, що ОСОБА_1 здійснював цю або іншу діяльність, яка порушувала суміжні права, належні ТОВ, протягом 8 місяців,обвинувальний акт не містить. Стороною обвинувачення також не було надано суду першої інстанції висновків експертів або іншого документального підтвердження завданої матеріальної шкоди.
Також, ураховуючи положення ст. 1 Закону «Про телебачення і радіомовлення»,відповідно до якої ретрансляція – це прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником, обвинувальний акт не містить відомостей про те, що здійснені ОСОБА_1 дії забезпечували не лише можливість прийому, а й передачу програм мовлення названих телеканалів. Тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснював ретрансляцію програм мовлення телеканалів.
При цьому формулювання обвинувачення за ст. 176 КК є неконкретним, оскільки сторона обвинувачення не конкретизувала,ознакам якої саме з перелічених у диспозиції ч.1 ст. 176 КК форм об’єктивної сторони цього складу злочину відповідають дії ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови ККС від 09.12.2020 у справіNo726/2173/18 (провадження No51-2077км20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93595905