Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду – головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. – розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивач – ОСОБА_1 (далі – позивачка),
відповідач– ОСОБА_2 (далі – відповідач),
про стягнення аліментів на дітей
за касаційною скаргою ОСОБА_3 (далі – скаржниця)
на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року про закриття апеляційного провадження, яку постановила колегія суддів у складі Фетісової Т. Л. , Сіренка Ю. В. , Гончар Н. І. за апеляційною скаргою скаржниці на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 липня 2024 року.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Зміст позовної заяви
1. 2 липня 2024 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила: (1) стягувати щомісячно з відповідача на користь позивачки аліменти на доньку – ОСОБА_6 (далі – донька) – у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття; (2) стягувати щомісячно з відповідача на користь позивачки аліменти на сина – ОСОБА_7 (далі – син) – у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття. Мотивувала так:
1.1. Позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем із 7 серпня 2009 року. У період подружнього життя у них народилися діти: 12 січня 2010 року – донька, а 10 лютого 2016 року – син.
1.2. З 24 лютого 2022 року відповідач не має можливості спільно проживати з родиною та брати участь у вихованні дітей через службу в Збройних Силах України.
(2) Зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
2. 8 липня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов.
3. 6 серпня 2024 року скаржниця, яка не брала участі у розгляді справи, вважаючи, що суд першої інстанції вирішив питання про її права й обов`язки, подала апеляційну скаргу на його рішення.
4. 12 серпня 2024 року Черкаський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржниці.
5. 10 вересня 2024 року апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржниці. Мотивував так:
5.1. Суд першої інстанції у рішенні від 8 липня 2024 року в мотивувальній і резолютивній частинах не оцінював право доньки скаржниці на матеріальне утримання відповідача.
5.2. Останній під час розгляду справи визнав позовні вимоги повністю та не вказав про наявність у нього ще одного утриманця (іншої доньки). Тому суд не оцінював сплату відповідачем аліментів на користь скаржниці за іншим судовим рішенням. Скаржниця не довела вирішення судом першої інстанції в оскарженому рішенні питань про її права й обов`язки.
(3) Зміст ухвал суду касаційної інстанції
6. 14 вересня 2024 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 29584/0/220-24 від 16 вересня 2024 року), у якій просить скасувати ухвалу про закриття апеляційного провадження та спрямувати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. 4 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою скаржниці на підставі, передбаченій в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України.
8. 1 вересня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
(4) Зміст касаційної скарги
9. Скаржниця мотивувала касаційну скаргу так:
9.1. Суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення суду першої інстанції від 8 липня 2024 року стосується інтересів іншої малолітньої дитини, на яку з відповідача вже стягуються аліменти.
9.2. Наявність осіб, на користь яких відповідач уже сплачує аліменти, має значення під час вирішення спору про стягнення аліментів на користь інших його дітей (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 серпня 2019 року у справі № 455/1434/17, від 6 серпня 2018 року у справі № 303/7417/16-ц).
9.3. Апеляційний суд не врахував, що позивачка, яка перебуває у шлюбі з відповідачем, і їхні діти, на користь яких суд першої інстанції стягнув аліменти, проживають спільно з відповідачем за однією адресою. Єдиною метою звернення позивачки до суду було позбавлення скаржниці можливості отримувати від відповідача аліменти на їхню спільну доньку – ОСОБА_8 – або зменшити розмір цих аліментів.
9.4. Суд апеляційної інстанції не врахував, що 3 липня 2024 року він частково скасував рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 квітня 2024 року у справі № 701/1129/23 за позовом скаржниці до відповідача про стягнення додаткових витрат на утримання їхньої доньки, зумовлених захворюванням останньої, та про стягнення аліментів на скаржницю як матір. Скасування мотивував, зокрема, тим, що на утриманні відповідача вже є діти, на користь яких суд стягнув аліменти у справі № 705/3924/24.
9.5. Рішення суду першої інстанції зумовило настання негативних процесуальних наслідків для скаржниці, бо це рішення стало юридичною підставою для негайного звернення позивачки з виконавчими листами до відділу державної виконавчої служби у м. Умані Черкаської області з метою перешкодити виконанню постанови апеляційного суду від 3 липня 2024 року у справі № 701/1129/23. Державний виконавець об`єднав виконавчі провадження в одне, але згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» насамперед відбувається стягнення аліментів, а потім додаткових витрат.
10. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.
(5) Підстави передання справи на розгляд Об`єднаної палати
11. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справу слід передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
12. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).
13. Передання справи на розгляд Об`єднаної палати необхідне для забезпечення єдності практики застосування приписів частини першої статті 17 та статті 352 ЦПК України у зв`язку з приписами пункту 11 частини третьої статті 2, пункту 5 частини п`ятої статті 12 і статті 44 цього кодексу та, зокрема, пункту 3 частини першої статті 182 Сімейного кодексу України (далі – СК України), а саме щодо права особи, яка не брала участі у справі, оскаржити рішення про стягнення аліментів у цій справі (ініційованій з метою створення передумов для зменшення розміру аліментів за раніше ухваленим на користь такої особи рішенням суду в іншій справі) для того, щоб суд виконав обов`язки із запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжив заходи для виконання ними їхніх обов`язків, урахувавши наявність у відповідача іншої дитини, на яку вже стягуються аліменти.
14. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).
15. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
16. За змістом пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства.
17. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
18. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
19. При визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (пункт 3 частини першої статті 182 СК України).
20. Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 192 СК України).
21. За обставинами справи:
21.1. 15 вересня 2022 року Маньківський районний суд Черкаської області ухвалив рішення у справі № 701/618/21, зокрема, про стягнення з відповідача на користь скаржниці з 15 липня 2021 року 5 000,00 грн аліментів на ОСОБА_8 до досягнення нею повноліття. Це рішення у вказаній частині набрало законної сили.
21.2. 30 листопада 2022 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виніс постанову про оголошення у розшук автомобіля відповідача для виконання рішення у справі № 701/618/21.
21.3. 28 березня 2024 року відповідач відчужив автомобіль на користь позивачки (а. с. 25, 60).
21.4. 2 липня 2024 року позивачка подала позов(а. с. 1-3). Того ж дня відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог (а. с. 11).
21.5. 5 липня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановив ухвалу про відкриття провадження у справі(а. с. 14). Доказів надсилання цієї ухвали учасникам справи немає.
21.6. 7 липня 2024 року відповідач сформував у системі «Електронний суд» заяву про те, що він ознайомився зі змістом позовної заяви (а. с. 15).
21.7. 8 липня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області ухвалив рішення, згідно з яким стягнув із відповідача на користь позивачки щомісячно на доньку та сина по 1/4 частині всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 17-19).
21.8. 12 серпня 2024 року Черкаський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржниці на рішення суду першої інстанції від 8 липня 2024 року.
21.9. 10 вересня 2024 року цей суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою.
22. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 серпня 2019 року у справі № 455/1434/17 виснував:
– право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення стосується їхніх інтересів або завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках чи обмежує їхні права;
– наявність інших осіб, на користь яких відповідач сплачує аліменти, має значення під час вирішення спору, тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про відсутність у колишньої дружини права на апеляційне оскарження, що зумовило обмеження реалізації такого права.
23. Близький за змістом висновок є у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 639/4132/20:
– у разі звернення заявника з позовом про стягнення аліментів за наявності судового рішення, яке перебуває на примусовому виконанні, про стягнення аліментів з того ж відповідача на користь інших осіб останні мають право брати участь у справі про стягнення аліментів на користь заявника, бо мають у ній юридичну зацікавленість, тобто є заінтересованими особами;
– їхні суб`єктивні права й обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами та обов`язками відповідача й особи, яка теж звернулася з позовом про стягнення аліментів, але зробила це після того, як розпочалося виконання рішення суду про стягнення аліментів на користь заінтересованих осіб;
– встановлення обставин для стягнення аліментів на користь заявника та визначення їхнього розміру впливає на права й обов`язки інших стягувачів аліментів. Таке встановлення може впливати на можливість боржника сплачувати стягнуті на користь заінтересованих осіб аліменти в раніше визначеному судом розмірі та зумовити подальше зменшення їхнього розміру;
– на час ухвалення рішення у цій справі на примусовому виконанні вже перебував інший виконавчий документ про стягнення з того самого відповідача аліментів на користь його неповнолітніх дітей. Тому заінтересованість колишньої дружини у вирішенні спору про стягнення нових аліментів не є гіпотетичною й абстрактною; йдеться не про належність їй права звернутися до суду за захистом порушеного суб`єктивного права, а про ситуацію, коли це право суд уже захистив.
24. Надалі у постанові від 9 грудня 2024 року у справі № 404/7235/22 (за її обставинами бабуся звернулася до онука із позовом про стягнення аліментів на неї у розмірі 1/8 частини його заробітку щомісячно) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював інший підхід:
– правильним є висновок апеляційного суду про те, що колишню дружину, на користь спільної дитини з онуком якої вже тривало стягнення аліментів, не треба залучати до участі у тій справі, бо судове рішення у ній не стосується її прав, обов`язків чи інтересів;
– положення чинного законодавства не визначають таку підставу для зменшення розміру аліментів на дітей як ухвалення судом рішення про стягнення з платника аліментів на користь інших осіб, перебування яких на утриманні платника враховано судом під час вирішення спору про стягнення аліментів на дітей.
25. Колегія суддів вважає, що означений підхід Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не враховує те, що учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій (зокрема, позов про стягнення аліментів) з неправомірною метою, тобто не для забезпечення визначеності у цивільних правовідносинах і не для захисту прав та інтересів. Такі дії є зловживанням процесуальними правами та повинні мати наслідком залишення без розгляду або повернення позову чи скарги.
Для прикладу, рішення суду у справі № 404/7235/22 після набрання ним законної сили стало підставою для звернення відповідача-онука до Ленінського районного суду у м. Дніпропетровську з позовом до колишньої дружини (яка подавала у тій справі апеляційну скаргу) про зменшення розміру аліментів на дитину, через погіршення матеріального стану, зумовлене потребою сплачувати аліменти на бабусю.
26. Таким чином, висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 9 грудня 2024 року в справі № 404/7235/22 (щодо неможливості особи, яка не брала участь у справі, оскаржити рішення про стягнення аліментів, якщо за позовом такої особи суд уже раніше стягнув аліменти, і це рішення суду набрало законної сили) не враховують ситуації, коли новий позов про стягнення аліментів заявляють не для захисту власних прав та інтересів, а з метою створення для відповідача можливості уникнути виконання рішення суду в іншій справі про стягнення аліментів або зменшити майновий тягар під час такого виконання у виконавчому провадженні. Інакше кажучи, ці висновки Верховного Суду, (а) з одного боку, не узгоджуються з обов`язками суду враховувати, зокрема, наявність у відповідача-платника аліментів інших дітей (пункт 3 частини першої статті 182 СК України), запобігати зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживати заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України), а (б) з іншого боку, допускають можливість створення штучних підстав (зокрема шляхом заявлення третьою особою до боржника позову про стягнення аліментів і визнання цієї вимоги) для перегляду рішення в іншій справі, яке вже набрало законної сили, про стягнення аліментів.
27. Для належного виконання обов`язків, визначених, зокрема, у пункті 3 частини першої статті 182 СК України, пункті 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України, суд, розглядаючи позов про стягнення аліментів зобов`язаний, зокрема, виявляти і враховувати під час розгляду справи мету цього позову, а також судові рішення про стягнення аліментів з того самого відповідача на користь інших осіб. А останні повинні мати можливість, якщо вважають, що суд неналежно виконав або не виконав відповідні обов`язки й ухвалив рішення на шкоду цим особам, оскаржити судове рішення.
28. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис є у частині першій статті 10 ЦПК України.
29. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
30. На думку Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
31. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
32. Передання справи № 705/3924/24 на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду необхідне для забезпечення юридичної визначеності у застосуванні приписів частини першої статті 17 та статті 352 ЦПК України у зв`язку з приписами пункту 11 частини третьої статті 2, пункту 5 частини п`ятої статті 12 і статті 44 цього кодексу та, зокрема, пункту 3 частини першої статті 182 СК України, а саме щодо права особи, яка не брала участі у справі, оскаржити рішення про стягнення аліментів у цій справі (ініційованій з метою створення передумов для зменшення розміру аліментів за раніше ухваленим на користь такої особи рішенням суду в іншій справі) для того, щоб суд виконав обов`язки із запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжив заходи для виконання ними їхніх обов`язків, урахувавши наявність у відповідача іншої дитини, на яку вже стягуються аліменти.
33. Колегія суддів вважає, що таку визначеність у застосуванні вказаних норм можна досягнути шляхом відступу від висновків, які Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 9 грудня 2024 року у справі № 404/7235/22 (щодо неможливості особи, яка не брала участь у справі, оскаржити рішення про стягнення аліментів, якщо за позовом такої особи суд уже раніше стягнув аліменти, і це рішення суду набрало законної сили) без узгодження, зокрема, із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 серпня 2019 року у справі № 455/1434/17.
34. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що, відступаючи від зазначених висновків, слід сформулювати такі:
– якщо «пов`язані» чи «афілійовані» з відповідачем особи, наприклад, інший із подружжя або родичі (бабуся, батьки тощо), ініціюють позов про стягнення аліментів не для захисту їхніх прав та інтересів, а з метою створення передумов для зменшення розміру аліментів, які вже суд стягнув із того відповідача згідно з рішенням за позовом іншої особи (зокрема колишньої дружини/чоловіка), такі позивачі діють очевидно недобросовісно та зловживають їхніми правами стосовно кредитора (стягувача). Тобто відбувається використання нового позову про стягнення аліментів не для захисту прав та інтересів, а з метою впливу на обсяг виконання рішення суду, що набрало законної сили, про таке стягнення з того ж відповідача;
– рішення суду про стягнення аліментів за позовом «пов`язаних» або «афілійованих» із відповідачем осіб стосується прав та/або інтересів позивача в іншій справі (стягувача), на користь якого суд уже стягнув аліменти. Тому такий позивач (стягувач) може оскаржити вказане рішення в апеляційному порядку;
– право на апеляційне оскарження рішення суду про стягнення аліментів мають особи, які не брали участі у тій справі, якщо це рішення стосується їхніх інтересів або завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках чи обмежує їхні права.
Керуючись статтями 260, 261, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
у х в а л и в :
передати на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 липня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. КратСуддіД. А. Гудима І. О. ДундарЄ. В. Краснощоков П. І. Пархоменко
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.