Про спеціальні питання відповідальності за співучасть розповіла доктор філософії в галузі права (PhD), доцент кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Київського університету інтелектуальної власності та права, член Всеукраїнської асоціації поліграфологів, помічник адвоката Адвокатського обʼєднання «LESHCHENKO & PARTNERS» Тамара Радь під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
- Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками відповідальність за співучасть, а саме:
- 1. Поняття та ознаки співучасті.
- 2. Види співучасників за ст. 27 КК України та розмежування їх ролей.
- 3. Підбурювання і пособництво: критерії відмежування.
- 4. Форми співучасті за ст. 28 КК України: група осіб, змова, організована група, злочинна організація (ознаки стійкості).
- 5. Спеціальні питання: причетність (не співучасть), співучасть зі спеціальним суб’єктом, окремий розгляд пособника, провокація, ексцес виконавця.
У рамках характеристики співучасті акцентовано на наступному:
1. Поняття та ознаки співучасті
Відповідно до ст. 26 КК України, співучасть — це умисна спільна участь декількох суб’єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
Об’єктивні ознаки співучасті:
- Кількісний склад
- у кримінальному правопорушенні беруть участь щонайменше дві особи;
- кожна особа:
- є фізичною;
- є осудною;
- досягла віку кримінальної відповідальності;
- кількість співучасників не обмежена.
- Спільність діяльності
- дії співучасників взаємопов’язані;
- кожен учасник вносить вклад у вчинення кримінального правопорушення;
- діяльність спрямована на досягнення єдиного злочинного результату;
- ролі співучасників можуть бути різними.
Суб’єктивні ознаки:
- співучасть можлива лише в умисних кримінальних правопорушеннях;
- усі співучасники діють умисно.
Судова практика:
- Постанова ККС ВС від 15.09.2022 у справі № 127/18956/18: Суд зазначив, що НСРД можуть підтверджувати контакт між особами, але суд повинен встановити саме спільний злочинний намір, а не лише факт спілкування.
2. Види співучасників за ст. 27 КК України та розмежування їх ролей
Стаття 27 КК України визначає чотири види співучасників.
1. Виконавець (співвиконавець):
Особа, яка:
- безпосередньо вчинила кримінальне правопорушення, або
- вчинила його через використання інших осіб, які не підлягають кримінальній відповідальності.
2. Організатор:
Особа, яка:
- організувала вчинення кримінального правопорушення;
- керувала підготовкою або вчиненням злочину;
- утворила організовану групу або злочинну організацію;
- керувала нею;
- забезпечувала фінансування або приховування діяльності організованої групи чи злочинної організації.
3. Підбурювач:
Особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину шляхом:
- умовляння;
- підкупу;
- погрози;
- примусу;
- інших способів впливу.
4. Пособник:
Особа, яка сприяє вчиненню злочину іншими співучасниками.
Пособництво буває:
1) Фізичне пособництво
- надання засобів чи знарядь;
- усунення перешкод;
- інше матеріальне сприяння.
2) Інтелектуальне пособництво
- поради;
- вказівки;
- заздалегідь обіцяне приховування злочинця, засобів або слідів злочину;
- придбання чи збут предметів, здобутих злочинним шляхом.
Судова практика:
- Постанова ККС ВС у справі № 761/13021/19 (провадження № 51-409км20): Суд зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості суд не перевіряє фактичну якість викриття інших співучасників — це зона відповідальності прокурора.
3. Підбурювання і пособництво: критерії відмежування
Підбурювання:
- полягає у схиленні особи до вчинення злочину;
- створює намір вчинити злочин у виконавця.
Пособництво:
- полягає у сприянні реалізації вже сформованого злочинного наміру;
- може бути фізичним або інтелектуальним.
Судова практика:
- Вирок ВАКС від 06.08.2025 у справі № 991/1196/24: у цьому рішенні аналізувалося правильне розмежування підбурювання та пособництва при кваліфікації ролей співучасників.
4. Форми співучасті (ст. 28 КК України)
Форми співучасті:
- Вчинення злочину групою осіб;
- Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
- Вчинення злочину організованою групою;
- Вчинення злочину злочинною організацією.
1. Група осіб (ч.1 ст. 28 КК):
Злочин вчиняється:
- двома або більше виконавцями;
- без попередньої змови.
Типові склади злочинів у практиці
- ст. 293 КК — групове порушення громадського порядку;
- ст. 294 КК — масові заворушення.
2. Група осіб за попередньою змовою (ч.2 ст. 28 КК)
Судова практика: постанова ККС ВС від 10.11.2025 у справі № 278/2203/15-к.
3. Організована група (ч.3 ст. 28 КК) ознаки:
- стабільний склад групи;
- тісні зв’язки між учасниками;
- єдині правила поведінки;
- наявність плану злочинної діяльності.
Судова практика: постанова ККС ВС від 05.08.2024 у справі № 751/4722/21.
4. Злочинна організація (ч.4 ст. 28 КК):
Судова практика
- Постанова Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 13: «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені злочинними об’єднаннями».
- Постанова ККС ВС від 21.11.2024 у справі № 296/1291/22.
- Постанова ККС ВС від 14.11.2018 у справі № 484/1134/16-к.
Ознака стійкості:
Стійкість означає здатність групи забезпечувати стабільність і безпеку функціонування та протидіяти дезорганізуючим факторам (внутрішнім і зовнішнім).
5. Спеціальні питання співучасті
1. Причетність (не співучасть)
Не є співучастю:
- не обіцяне заздалегідь переховування злочинця;
- приховування засобів чи слідів злочину;
- придбання або збут предметів, здобутих злочином.
2. Потурання злочину
Це невиконання юридичного обов’язку щодо запобігання або припинення злочину.
3. Співучасть зі спеціальним суб’єктом
Спеціальний суб’єкт — це особа, яка має спеціальні ознаки, необхідні для вчинення певного злочину (ч.2 ст.18 КК України).
Судова практика:
- Вирок ВАКС від 24.04.2023 у справі № 755/19780/17 — аналіз питання співучасті у злочинах зі спеціальним суб’єктом.
4. Окремий розгляд пособника
Суд може розглядати провадження щодо пособника навіть без провадження щодо виконавця, виходячи із завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
5. Провокація злочину
Провокація — це ситуація, коли особа спонукає іншу до вчинення злочину з метою подальшого викриття.
Види:
- пряма провокація;
- непряма провокація.
Судова практика:
- Постанова ККС ВС від 20.11.2025 у справі № 754/4243/23.
- Постанова ККС ВС від 06.05.2025 у справі № 346/2640/20.
Практика ЄСПЛ:
- Lalas v. Lithuania (2011) — визначення непрямої провокації.
- Ramanauskas v. Lithuania — поліцейська провокація має місце, коли правоохоронці виходять за межі пасивного розслідування і фактично спонукають особу до злочину.
6. Ексцес виконавця
Ексцес виконавця — це ситуація, коли виконавець вчиняє дії, які не охоплювалися умислом інших співучасників.
Інші співучасники:
- не передбачали,
- не бажали,
- не допускали вчинення цих дій.
Судова практика: постанова ККС ВС від 09.08.2024 у справі № 461/2575/22.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.