Лише факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав

08 червня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав.

Суд установив, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають дитину. Після
розірвання шлюбу ОСОБА_1 разом із дитиною проживала окремо, батько участі у вихованні та догляді за сином не брав, аліменти на утримання дитини не сплачував. Пізніше ОСОБА_2 був обвинувачений за злочин, передбачений частиною першою статті 121 КК України, та утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор». За висновком Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав щодо його малолітнього сина.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.

Верховний Суд залишив без змін судові рішення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових
випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов’язків.

Суди дійшли правильних висновків про відмову в задоволенні позову, оскільки
позивач не довів наявності підстав, з якими закон пов’язує можливість позбавлення особи батьківських прав, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини в діях.

Крім того, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_1 не надала
беззаперечних доказів, які б свідчили про аморальний спосіб життя відповідача,
зловживання алкогольними напоями, вчинення насильства стосовно дитини,
ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов’язків щодо виховання малолітнього сина та його винної поведінки.

Cуди правильно зазначали, що факт взяття відповідача під варту є об’єктивною
причиною, що унеможливлює виконання ним батьківських обов’язків з цього часу.

Висновок Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Цей висновок за своїм змістом лише констатував факт «свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов’язків стосовно своєї малолітньої дитини» без його перевірки.

Доводи касаційної скарги про те, що є докази наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, не заслуговують на увагу, оскільки доведення обставин свідомого, умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов’язків, які можуть бути підставою позбавлення особи батьківських прав, покладено на позивача.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі No 362/4847/20 (провадження No 61-399св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/104769461