Суддя Касаційного господарського суду ВС Іван Міщенко взяв участь у професійній дискусії на тему «Адміністративний контроль у сфері іпотечних відносин: інструмент захисту чи зловживання», організованій Нотаріальною палатою України.
Про це повідомляє прес-служба Верховного суду.
Суддя ВС звернув увагу на природу нотаріальних дій зокрема й реєстраційних дій загалом, яка полягає в підтвердженні прав. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що такі права виникають із моменту їх реєстрації. Як пояснив доповідач, запис у реєстрі має подвійну правову природу: він завершує складний юридичний склад виникнення права власності на нерухомість, але після фактичного внесення запису лише посвідчує наявність відповідних прав.
Для порівняння Іван Міщенко навів ситуацію з виконавчим написом нотаріуса та зазначив, що право кредитора на стягнення коштів із боржника виникає не з моменту вчинення виконавчого напису, який лише підтверджує наявність такого права, а відповідно до договору. Натомість нотаріус тільки підтверджує, що це право в кредитора є, оформлюючи відповідний документ, який дає право вчиняти подальші дії зі стягнення заборгованості.
«Якщо цю думку екстраполювати на діяльність Комісії, то реєстраційні (зокрема нотаріальні) дії не є такими, що пов’язані з питанням права. Відтак і рішення Комісії за відповідними скаргами також не вирішують питання права», – сказав Іван Міщенко. Якщо Комісія скасовує реєстрацію, усі правочини, на підставі яких така реєстрація відбулася, залишаються дійсними. До того ж, як правило, після звернення до Комісії скаржники все одно звертаються до суду.
Доповідач також наголосив, що ВС завжди стояв і стоїть на позиції, що належним способом захисту в будь-яких правовідносинах є такий, що не породжує наступних спорів. Виходячи із цього, логічно поєднати вирішення спору про право й похідного від нього питання державної реєстрації в одному органі, що вирішує спори про право, тобто суді. При цьому навіть у разі, якщо позивач у спорі про право не заявляє вимогу про скасування державної реєстрації, суд має розглянути це питання, оскільки його невирішення призведе до ще одного спору.
На питання представника Комісії, на чию користь вона має вирішувати спір, у якому в однієї сторони є виданий дуже давно державний акт на право власності, а за іншою зареєстровано відповідне право власності в реєстрі, суддя відповів, що це спір не про реєстрацію, а про право, тому його має вирішувати суд. Він зазначив, що реєстрація права лише підтверджує, що воно існувало у правовласника до моменту реєстрації. Водночас Міністерство юстиції не може давати правову оцінку правочинам, які уклали сторони, ні з точки зору їх відповідності закону, ні з точки зору їх дійсності.