Валентин Гвоздій, Заступник Голови НААУ, РАУ провів спільно з Ганною Лазарчук та Оксаною Каденко – членами Ради адвокатів України – у Вищій школі адвокатури НААУ захід з підвищення кваліфікації адвокатів на тему: «Заборона ототожнення адвокатів з клієнтами через призму рішень Ради адвокатів України».
Під час свого виступу Валентин Гвоздій сфокусував увагу на міжнародних стандартах у питаннях заборони ототожнення адвокатів з клієнтами.
Лектор звернув увагу на те, що правовий захист людини є надзвичайно важливим для забезпечення рівних прав і свобод кожної людини в суспільстві і включає забезпечення права на справедливий судовий процес, право на захист, представництво у суді та право на презумпцію невинуватості.
Також він нагадав, що згідно зі статтею 59 Конституції України, кожна людина має право на захист своїх прав та свобод. Це право є одним із конституційних, невід’ємних прав людини і має загальний характер. Відповідно до статті 131-2 Основного Закону для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Цією ж статтею визначено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді і захист від кримінального обвинувачення.
Валентин Гвоздій зазначив, що незважаючи на важливу конституційну роль адвокатів для захисту прав людини та дотримання принципу Верховенства права, в Україні досі залишаються актуальними питання проблеми ототожнення адвоката з клієнтом, що призводить до вбивств, кримінального переслідування, фізичних розправа з адвокатами, погроз і інших ризиків.
Лектор виокремив наступні міжнародні документи, які закріплюють важливість принципу неототожнення адвокатів з клієнтами:
- Основні положення про роль адвокатів (Прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 року), які є міжнародним стандартом гарантій адвокатської діяльності. Заборона ототожнення з клієнтами закріплена у пункті 18, де вказано, що «адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків».
- Рекомендації № R(2000)21 від 25 жовтня 2000 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо свободи здійснення професії адвоката (Пункт 4 Принципу І), де встановлено, що «адвокати не повинні страждати від будь-яких санкцій чи тиску, якщо вони діють відповідно до своїх професійних стандартів».
- Стандарти незалежності юридичної професії, прийняті Міжнародною асоціацією юристів (IBA) у 1990 році (пункт 7), якими закріплено, що «Влада або громадськість не повинні ототожнювати адвоката з клієнтом або справою клієнта, якою б популярною чи непопулярною вона не була».
- Інформаційний дайджест Міжнародної асоціації юристів «Захист адвокатів та зобов’язання держави», у якому роз’яснено, що принцип неототожнення означає, що не можна припускати, що адвокат ідентифікує себе з або співчуває вчинкам свого клієнта. Принцип неототожнення та принцип нейтральності у функціях адвокатів створюють правовий бар’єр між обвинуваченнями клієнта та роботою адвоката. Вони сприяють ефективній реалізації права на захист і підкріплюють принцип незалежності адвокатури, спрямований на надання адвокатам можливості виконувати свої професійні обов’язки вільно, незалежно і без страху перед репресіями.
Лектор нагадав учасникам, що він є Віце-Президентом Комітету Експертів Ради Європи з питань захисту прав адвокатів, який вже рік працює над проектом Конвенції, яка буде містити повний набір найнеобхідніших стандартів, що стосуються права адвокатів вільно здійснювати свою професійну діяльність, та забезпечить захист та незалежність професії. Окремим пунктом також буде передбачена заборона ототожнення адвоката з клієнтом.
Валентин Гвоздій окрему частину свого виступу присвятив питанню заборони ототожнення адвоката з його клієнтом в умовах війни в Україні, яке є дуже важливим і для України як держави, і для інституту адвокатури у розрізі захисту прав воєнних злочинців. Він наголосив, що згідно з міжнародним гуманітарним правом, воєнні злочинці, так само, як і будь-які інші звинувачені особи, мають право на справедливий процес та захист відповідно до закону. Це включає право на захист адвокатом, незалежну судову інстанцію, яка розгляне їхню справу, право на відповідну процедуру доказування та право на ефективну апеляцію. Ці права встановлені в статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статті 72 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни.
Лектор попередив українських адвокатів, що вони повинні бути готовими до різних можливих проблем і викликів при виконанні ними своїх професійних обов’язків. Одна з основних проблем полягає в тому, що українські адвокати, які займатимуться захистом воєнних злочинців, можуть бути сприйняті громадськістю як вороги України або зрадники. Це може впливати на їхню безпеку та може призвести до тиску з боку влади чи окремих осіб. Додатково, українські адвокати можуть стикатися з проблемами доступу до документів та інформації, що стосуються цих справ, а також до свідків та експертів. Це може ускладнити їхню роботу та вплинути на якість захисту, що може бути використано як підстава для скарг на професійну діяльність адвоката. До того ж, українські адвокати, які захищатимуть воєнних злочинців, можуть також зустрітися з етичними питаннями. Наприклад, якщо вони будуть переконані в вині своїх клієнтів у вчиненні воєнних злочинів, то це може суперечити їхній професійній етиці та моральним переконанням.
Валентин Гвоздій наголосив, що загалом захист воєнних злочинців є складною справою, яка потребує від адвокатів дотримання вимог професійної етики, знання міжнародного гуманітарного права та вміння захищати права своїх клієнтів, незалежно від наявності їх вини.
Також лектор навів декілька цікавих прикладів з історії, коли адвокати захищали осіб, звинувачених у воєнних злочинах:
- Під час Нюрнберзьких процесів. Нюрнберзький процес – це серія воєнних трибуналів, проведених після Другої світової війни з 1945 по 1949 рік для переслідування видатних лідерів нацистської Німеччини за воєнні злочини, злочини проти миру і злочини проти людяності:
- Густав Штайнбауер був австрійським адвокатом, якого призначили захищати Ото Олендорфа, колишнього компаньйона Адольфа Гітлера.
- Отто Кранцбюлер був німецьким адвокатом, який представляв Карла Дьоніца на Нюрнберзьких процесах. Дьоніц був гросадміралом, наступником Гітлера та головним обвинуваченим у воєнних злочинах під час Другої світової війни.
- Паоло Джакіні – був італійським адвокатом, який захищав німецького офіцера Еріха Прибке, який був засуджений за воєнні злочини і злочини проти людства, включаючи участь у масових вбивствах єврейського населення і італійських цивільних під час Другої світової війни.
- Після різанини в Мі-Лаї: Різанина в Май Лай була масовим вбивством беззбройних цивільних осіб американськими солдатами під час війни у В’єтнамі. Різанина в Мі Лаї сталася 16 березня 1968 року, коли підрозділ американських військ вчинив масове вбивство мирних жителів у містечку Мі Лаї на південному заході В’єтнаму. Під час цієї різанини було вбито понад 500 мирних жителів, серед яких були жінки, діти та літні люди. Цей інцидент став одним з найбільш жахливих злочинів, які були вчинені американськими військовими під час В’єтнамської війни. Вільяма Каллі, командира, відповідального за різанину, було призначено захищати адвокату Джорджу Латімеру. Латімер виступав у складному і суперечливому випадку, де змушений був боротися з історичним багажем расизму та насильства, який був пов’язаний з американською війною в В’єтнамі.
- Судові процеси, пов’язані з Боснійською війною: Під час Боснійської війни в 1990-х роках кілька адвокатів захищали осіб, звинувачених у воєнних злочинах перед Міжнародним трибуналом у справах колишньої Югославії.
- Светозар Вуячич – адвокат, який захищав лідера боснійських сербів Радована Караджича на Міжнародному трибуналі з питань воєнних злочинів, що стосуються колишньої Югославії. Караджич був звинувачений у вчиненні злочинів проти людства, в тому числі убивствах, переслідуваннях, насильстві та інших злочинах під час війни в Боснії.
- Тома Філа – сербський адвокат, який захищав хорватського політика Горана Хаджича під час Міжнародного трибуналу з питань воєнних злочинів, що стосуються колишньої Югославії. Хаджич був звинувачений у вчиненні злочинів проти людства та воєнних злочинах під час війни в Боснії, в тому числі у вбивствах, насильстві та інших злочинах.
Зокрема, було наведено приклади, коли адвокати захищали осіб, справи яких викликали справжній резонанс:
- Джонні Кокран, американський адвокат, який захищав О.Дж.Сімпсона, відомого американського футболіста, звинуваченого у вбивстві своєї колишньої дружини та її друга. Кокрана звинувачували у використанні расової картки в суді та тому, що він допоміг Сімпсону уникнути відповідальності. Термін «расова картка» походить від англійського словосполучення “race card”. Він використовується для опису ситуації, коли людина або група людей використовують расову приналежність як спосіб вплинути на суспільне дискурс або домогтися своїх політичних або особистих цілей.
- Джон Генрі Браун – американський адвокат, який захищав Теда Банді, серійного вбивцю, який знущався над тілами своїх жертв.
Валентин Гвоздій зазначив, що можна лише уявити з якими негативними настроями суспільства зустрічалися всі ці адвокати і наскільки важко їм було доводити, що вони просто забезпечували юридичне представництво та захист, незалежно від особистих переконань чи дій клієнта, а не погоджувалися з діями чи поведінкою своїх клієнтів або виправдовували їх.
Наостанок лектор звернув увагу, що якщо державні органи України та суспільство ігноруватимуть міжнародно встановлену заборону ототожнення адвокатів з клієнтами, це дискредитуватиме Україну як демократичну правову державу, де кожен має право на захист, і порушуватиме конституційні права людей.