Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., отримавши та розглянувши в місті Києві заяви позивача ОСОБА_1 подані в порядку ст. 382 КАС України 26.10.2022 та в порядку ст. 383 КАС України 09.12.2022 по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
12.08.2021 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/33702/20 вирішено адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення першого заступника керівника Секретаріату керівника Департаменту організаційної роботи Конституційного Суду України Бірюк Лариси Іванівни, оформлене листом від 30.12.2020 №4/1-11/1-18/5299, про відмову у задоволенні запиту на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020; зобов`язати Конституційний Суд України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020 і за наслідками його розгляду надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019 та стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Конституційного Суду України (зареєстроване місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 14, ідентифікаційний код 00013534) сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.
17.08.2021 додатковим судовим рішенням за даною справою допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 в частині зобов`язання Конституційного Суду України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020 і за наслідками його розгляду надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019.
За наслідками апеляційного перегляду рішення суду, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2022 вказане рішення залишено без змін.
Ухвалою від 23.06.2022 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Конституційного Суду України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі №640/33702/20.
Рішення від 12.08.2021 набрало законної сили 18.05.2022.
25.08.2022 окремою ухвалою суду у справі № 640/33702/20, розглядаючи заяву позивача подану в порядку ст. 383 КАС України, визнано протиправні дії Конституційного Суду України, вчинені на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021, а саме – щодо вилучення змісту виступів та іншої інформації з електронної (сканованої) копії протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019, наданої за наслідками повторного розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 27.12.2020; зобов`язано Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019 без вилучення з нього будь-якої інформації; зобов`язано Конституційний Суд України повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про вжиті заходи не пізніше тридцяти днів з дня отримання окремої ухвали.
25.10.2022 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, окрему ухвалу від 25.08.2022 залишено без змін.
Ухвалою від 06.12.2022 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Конституційного Суду України на окрему ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі №640/33702/20.
Окрема ухвала суду від 25.08.2022 набрала законної сили 25.10.2022.
26.10.2022 ОСОБА_1 подано до суду заяву в порядку ст. 382 КАС України із проханням встановити судовий контроль за виконанням судових рішень у справі №640/33702/20 та зобов`язати Конституційний Суд подати до суду звіт про виконання рішення суду від 12.08.2021 та окремої ухвали від 25.08.2022 протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду про встановлення судового контролю.
17.11.2022 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, враховуючи положення ст. 382 КАС України, для вирішення питання щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах необхідно з`ясувати питання щодо виконання/невиконання відповідачем судового рішення, заяву позивача про встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду буде вирішено після надходження відповідних пояснень від відповідача, відповідно, судом ухвалено зобов`язати Конституційний Суд України надати пояснення щодо виконання/невиконання пункту 3 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 (з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022) у справі №640/33702/20 у строк до п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали суду.
09.12.2022 Конституційним Судом подано до Окружного адміністративного суду міста Києва лист № 004-16/3-16/4322 від 07.12.2022 на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2022 та надано копію запрошення, надісланого ОСОБА_1 №4/1-16/3-18/4316 від 06.12.2022.
09.12.2022 ОСОБА_1 подано до суду заяву в порядку ст. 383 КАС України із проханням розглядати вказану заяву одночасно із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 26.10.2022 та на підставі пояснень, що будуть надані Конституційним Судом на виконання ухвали від 17.11.2022:
– визнати протиправними дії Конституційного Суду України, вчинені на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 (з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022), а саме, надання листом від 6 грудня 2022 року №4/1-16/3-18/4316 повторної відповіді на запит на інформацію від 27 грудня 2020 року виходячи з позиції, за якою, інформація, що міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, є службовою інформацією, і отримання копії цього протоколу можливе лише за умови надання зобов`язання щодо нерозголошення такої службової інформації;
– зобов`язати Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, з урахуванням того, що уся інформація, яка міститься у цьому протоколі, не має режиму обмеженого доступу, зокрема не є і не може бути службовою інформацією.
Відповідно до Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
23.05.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.05.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.
Отримавши та перевіривши матеріали даної справи, вбачається, що до розгляду за належністю Київського окружного адміністративного суду передано на розгляд заяви позивача по справі ОСОБА_1 подані в порядку ст. 382 КАС України – 26.10.2022 та в порядку ст. 383 КАС України – 09.12.2022.
29.05.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу № 640/33702/20 до провадження Київського окружного адміністративного суду; визначено розглянути заяви ОСОБА_1 подані в порядку ст. 382 та ст. 383 КАС України у письмовому провадженні із дотриманням положень розділу ІV КАС України, одноособово суддею Войтович І.І.; запропоновано позивачу ОСОБА_1 подати до суду додаткові пояснення та докази в обґрунтування поданих до суду заяв в порядку ст. 382 та ст. 383 КАС України протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали суду та запропоновано відповідачу Конституційному Суду України подати до суду пояснення щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021, з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 у справі №640/33702/20 протягом п`яти днів з моменту отримання ухвали суду.
Ухвала суду отримана сторонами по справі належним чином.
В поданих до суду заявах ОСОБА_1 вказав про те, що 07.12.2022 на його електронну адресу надійшов лист від 06.12.2022 р. № 4/1-16/3-18/4316 від відповідача, в якому вказано, що за наслідками чергового повторного розгляду його запиту гриф «Для службового користування» щодо протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року не скасовано, на думку відповідача, цей протокол містить службову інформацію та посилаючись на Інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Конституційному Суді України, затверджену розпорядженням Голови КСУ від 29 травня 2020 р. №28/01/2020-ОД, відповідач зазначив, що надання документів, які містять службову інформацію особам, на яких не поширює дію постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 736 здійснюється за умови надання ними письмового зобов`язання про нерозголошення отриманої службової інформації.
Відтак, позивач вважає, що дії відповідача вчинені шляхом накладення на запитуваний протокол грифу «Для службового користування» є такими, що порушують його право на належне отримання відповіді на запит та зауважив, що в судових рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва у поточній справі від 12.08.2021 та в окремій ухвалі від 25.08.2022 суд вже надавав оцінку аргументу Конституційного Суду України щодо застосування вказаного грифу, такі дії відповідача є неправомірними, посилання на вказану Інструкцію є необґрунтованими, інформація, яка міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, не є і не може бути службовою в силу закону.
Також, позивач зауважив, що надати зобов`язання стосовно нерозголошення інформації відображеної в запитуваному протоколі також є безпідставною, адже запитувана інформація не є обмеженою у доступі, а натомість є публічною і за змістом статті 4(1)(2) Закону України «Про доступ до публічної інформації» може бути вільно отримана, поширена чи використана у будь-який інший спосіб. Такі дії відповідача є необґрунтованими, позивач просить суд застосувати ст. 383 КАС України.
Позивач зазначив, що наразі триває виконавче провадження № 69420227 за виконавчим листом від 20.06.2022 щодо виконання ухвали суду від 12 серпня 2021 року Окружного адміністративного суд міста Києва.
Щодо встановлення судового контролю, позивач вважає та наполягає, що Конституційний Суд України ухиляється від виконання судових рішень у поточній справі, що підтверджується наданими до заяви доказами, незважаючи на те, що рішення Окружного адміністративного суду від 12.08.2021 було допущено до негайного виконання, та виконання відповідачем рішення суду почалось з липня 2022 року, через 11 місяців з моменту його винесення. Враховуючи наявність винесеної ухвали від 25.08.2022 відповідач так і не надав до суду належної інформації про виконання окремої ухвали суду у визначений судом строк, тому застосування до відповідача ст. 382 КАС України є обґрунтованим.
В поданих до суду додаткових поясненнях (від 02.06.2023) позивач вказав про те, що за наслідками листування із відповідачем 27.12.2022, 03.02.2023, 03.03.2023, 02.05.2023 з отриманих відповідних листів Конституційного Суду від 31.01.2023 № 4/1-11/1-18/260, від 02.03.2023 № 004-011-18/769, від 07.04.2023 № 001-11/1-18/1415, від 11.05.2023 № 004-11/1-18/1940 запитуваний протокол був переданий на повторний розгляд комісії з питань роботи зі службовою інформацією в Конституційному Суді України для скасування чи підтвердження грифу «Для службового користування» та я наслідок отримавши заяву від позивача подану в порядку ст. 383 КАС України відповідач запропонував ОСОБА_1 повернутися до порушеного у листі від 02 травня 2023 року питання після розгляду адміністративним судом Вашої заяви від 06 грудня 2022 року та винесення відповідного судового рішення.
ОСОБА_1 також додав, що з матеріалів виконавчого провадження йому стало відомо, що 07.12.2022 відбулося засідання комісії з питань роботи зі службовою інформацією у КСУ, яке оформлене протоколом № 1 та на це засідання було винесено єдине питання про підтвердження або скасування грифу «Для службового користування», присвоєного протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року та без будь-яких мотивів усі семеро присутніх членів комісії ухвалили рішення про підтвердження згадуваного грифу.
Вказуючи на положення ст. 9(2) Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач наполягає на відсутності щодо запитуваного протоколу від 14.05.2019 службової інформації, уся інформація у цьому протоколі не має і не може мати обмеження у доступі, що досліджувалось та визначено судом у відповідних рішеннях за вказаною справою, відповідач ухиляється від належного виконання рішень суду за даною справою, наполягає на встановленні судового контролю порядком статті 382 КАС, яке не виконується Конституційним Судом України вже понад 2 років.
ОСОБА_1 в поданому до суду клопотанні від 20.07.2023 просить суд також застосувати до відповідача заходи процесуального примусу за ст. 149 (1) (1) КАС України, оскільки відповідач в порядку ст. 167 (1) КАС України отримавши ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 не надіслав на його адресу пояснення, що змусило подати заяву до суду про ознайомлення із матеріалами справи, відповідно прибути до суду, що мало наслідком порушення принципу рівності сторін, ускладнення ознайомлення із позицією Конституційного Суду України, просить стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету штраф у розмірі від 805,20 грн. до 8052 грн. у зв`язку з невиконанням процесуального обов`язку.
Від відповідача по справі надійшли до суду 19.06.2023 (від 05.06.2023 № 16/3-16/3-16/2395) пояснення щодо заяв позивача, в який останнім зазначено про те, що Конституційний Суд України неодноразово запрошував ОСОБА_2 відвідати Конституційний Суд України для отримання інформації на електронному носієві зі сканованою копією протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року відповідно до вимог Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 736 зі змінами (листи від 06 грудня 2022 року № 4/1-16/3-18/4316, від 02 березня 2023 року № 004-011-18/769 – додаються).
Відповідач наголосив, що Окружний адміністративний суд міста Києва під час розгляду справи № 640/33702/20 не розв`язував питання про скасування грифу «Для службового користування», присвоєного Протоколу, не витребував зазначений Протокол у Конституційного Суду України, а, отже, не перевіряв його на дотримання сукупності вимог, передбачених частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не зазначив спосіб виконання свого рішення від 12.08.2021. Крім того, питання щодо перегляду для підтвердження або скасування грифу «Для службового користування”, присвоєного Протоколу, 07.12.2022 розглядала на своєму засіданні комісія з питань роботи зі службовою інформацією в Конституційному Суді України та ухвалила підтвердити присвоєння грифу «Для службового користування» цьому Протоколу.
Конституційний Суд України наполягає на тому, що інформація, яка міститься в запитуваному позивачем Протоколі, стосується дисциплінарного провадження стосовно судді Конституційного Суду України ОСОБА_3 і не є інформацією визначеною статтею 42 Закону України «Про Конституційний Суд України». До того ж, у Протоколі відображено виступи суддів Конституційного Суду України, що містять висловлені ними думки й позиції з питань, які розглядались на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України 14 травня 2019 року. Розголошення виступів суддів Конституційного Суду України може бути використано з метою впливу на суддів Конституційного Суду України та заподіяти шкоду авторитетові Конституційного Суду України. Водночас вплив на суддю Конституційного Суду України в будь-який спосіб заборонено. Це є складником конституційної гарантії незалежності судді Конституційного Суду України (частини перша, друга статті 149 Конституції України).
Також, відповідач вказав про те, що Конституційному Суду України не відома мета витребування ОСОБА_2 тексту Протоколу, останній не є адвокатом пана Станіслава Шевчука, а інформація, що міститься у Протоколі, не обмежує і не стосується прав ОСОБА_2 в контексті статті 32 Конституції України та водночас, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір, але здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах зокрема підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).
Відповідач просить суд враховувати надані пояснення Конституційного Суду України та неодноразові намагання Конституційного Суду України виконати саме в законний спосіб рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 та не застосовувати до відповідача санкції передбачені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В надісланому до суду листі від 02.08.2023 стосовно клопотання позивача про застосування до відповідача заходу процесуального примусу зазначив, що на виконання пункту 3 резолютивної частини ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Кисва від 25 серпня 2022 року у справі № 640/33702/20 Конституційний Суд України 05 червня 2023 року надав відповідне пояснення безпосередньо до суду, про надсилання копії цього пояснення на адресу позивача в ухвалі не йшлося, так само і позивач ОСОБА_1 не був зобов`язаний надавати відповідачеві копії своїх додаткових пояснень та доказів для обґрунтування поданих до суду заяв (пункт 2 резолютивної частини згаданої ухвали), положеннями ст. 167 КАС України не передбачено надіслання учасникам по справі таких пояснень, наданих на виконання рішень суду у справі, відповідач у справі діяв у межах правового поля, просить суд відмовити в заяві позивача.
Вирішуючи отримані заяви ОСОБА_1 подані в порядку ст. 382 та ст. 383 КАС України, суд зазначає слідуюче.
За змістом частини четвертої статті 382 КАС України у судовому засіданні з повідомленням сторін вирішується лише питання про накладення штрафу за клопотанням позивача або за ініціативою судді.
Позивач за поданою заявою в порядку ст. 382 КАС України застосування до відповідача штрафу не входить до предмету його розгляду та вирішенню, позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням судових рішень в даній справі та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відтак, заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з урахуванням частини третьої статті 166 КАС України, підлягає розгляду судом в порядку письмового провадження.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст. 383 КАС України).
Згідно ч. 5 ст. 383 КАС України в разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Відповідно позивач в поданій до суду заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача вчинені на виконання рішень суду за даною справою із зобов`язанням надати йому запитувану інформацію (Протокол від 14.05.2019) належним чином та у належному вигляді.
Така заява можлива до розгляду у порядку письмового провадження.
Враховуючи процесуальні строки щодо вирішення отриманих судом заяв, дій які мають бути вчинені судом та за наслідками яких прийняті рішення, суд застосовує та зазначає, що п. 1 ст.6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. У п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Відповідно, враховуючи навантаження судді, забезпечення сторонам по справі достатнього часу для надання пояснень по суті отриманих заяв та на виконання вимог ухвали суду, зібрання усіх необхідних доказів від сторін, суд вважає можливим розглянути вказані заяви у порядку письмового провадження.
Таким чином, заяви позивача суд розглядає в порядку письмового провадження та вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для визнання протиправними дій, вчинених Конституційним Судом України на виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Вказана норма статті кореспондується відповідно із ст. 370 КАС України.
За ч. 1 та ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту.
Суд зазначає, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль, що узгоджується із правової позиціє Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17.
Згідно з частиною першою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частина третя цієї статті передбачає, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
У Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі й приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду, що відповідно узгоджується із правовою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №640/10843/19.
Відтак, вищезазначені норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення та або неналежне виконання останнього, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення, відповідно, в разі встановлення протиправності таких дій, рішень чи бездіяльності відповідача, суд має повноваження на встановлення відповідного судового контролю щодо відповідача відносно виконання останнім рішення суду у справі, що узгоджується із висновками Верховного Суду викладені в постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 та постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 295/13613/16-а.
З матеріалів справи та наданих документів позивачем та відповідачем вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 у справі №640/33702/20, зокрема, зобов`язано Конституційний Суд України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 27.12.2020 і за наслідками його розгляду надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціалізованого пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019 та окремою ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 було визнано протиправні дії Конституційного Суду України, вчинені на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021, а саме щодо вилучення змісту виступів та іншої інформації з електронної (сканованої) копії протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019, наданої за наслідками повторного розгляду запиту ОСОБА_1 на інформацію від 27.12.2020 та зобов`язано Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14.05.2019 без вилучення з нього будь-якої інформації, та також, зобов`язано Конституційний Суд України (далі по тексту КСУ) повідомити Окружний адміністративний суд міста Києва про вжиті заходи не пізніше тридцяти днів з дня отримання окремої ухвали.
Як встановлено судом та проти чого не заперечує відповідач, з наявних у справі доказів вбачається, що позивач в серпні 2022 року звернувся із заявою до КСУ щодо виконання рішень суду в справі № 640/33702/20 та 07.12.2022 на електронну адресу позивача надійшов лист від 06.12.2022 № 4/1-16/3-18/4316 за підписом першого заступника керівника Секретаріату КСУ – керівника Департаменту організаційної роботи Л.Бірюк, в якому вказано про черговий повторний розгляд запиту ОСОБА_1 та проінформовано його про те, що гриф «Для службового користування» щодо протоколу спеціального пленарного засідання КСУ 14 травня 2019 року не скасовано, запитуваний протокол містить службову інформацію. 3 посиланням на Інструкцію про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, у Конституційному Суді України, затверджену розпорядженням Голови КСУ від 29 травня 2020 р. №28/01/2020-ОД, відповідач зазначив, що надання документів, які містять службову інформацію особам, на яких не поширює дію постанова Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 р. № 736, надання такої інформації здійснюється за умови надання ними письмового зобов`язання про нерозголошення отриманої службової інформації. Відповідач запропонував позивачу відвідати будівлю КСУ для отримання цієї інформації із взяттям зобов`язання стосовно її нерозголошення.
27.12.2022 ОСОБА_1 направив на адресу КСУ листа, у якому зазначив про безпідставність вимоги надати зобов`язання щодо нерозголошення службової інформації та у своєму листі від 31.01.2023 № 4/1-11/1-18/260 за підписом першого заступника керівника Секретаріату – керівника Департаменту організаційної роботи КСУ Лариси Бірюк, відповідачем КСУ повідомлено про те, що питання про виконання судових рішень у поточній справі винесено на розгляд КСУ.
03.02.2023 ОСОБА_1 направив на адресу КСУ лист, у якому висловив прохання повідомити його про дату, час і місце розгляду відповідного питання КСУ та забезпечити йому можливість взяти участь у відповідному засіданні Суду.
У листі від 02.03.2023 № 004-011-18/769 за підписом першого заступника керівника Секретаріату – керівника Департаменту організаційної роботи КСУ Лариси Бірюк, відповідач зазначив, що питання про запрошення позивача на засідання, КСУ не розглядав та одночасно відповідач повторно запросив ОСОБА_1 прибути до приміщення КСУ з тим, щоб отримати копію запитуваного документа.
03.03.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою на ім`я в. о. Голови КСУ Сергія Головатого з проханням доручити Секретаріату КСУ виконати судові рішення у поточній справі та у листі від 07.04.2023 № 001-11/1-18/1415 за підписом в. о. Голови КСУ відповідач зазначив, що протокол переданий на повторний розгляд комісії з питань роботи зі службовою інформацією в КСУ для скасування чи підтвердження грифу «Для службового користування».
02.05.2023 позивач звернувся із заявою на ім`я в. о. Голови КСУ, у якій вкотре запитував протокол, та зазначив про те, що останній не містить і не може містити службової інформації, а наявність чи відсутність грифу «Для службового користування» не змінює правовий режим цієї інформації. У заяві просив вжити заходів задля негайного, повного і безумовного виконання судових рішень у поточній справі.
КСУ у листі від 11.05.2023 № 004-11/1-18/1940 за підписом в. о. керівника Секретаріату Л.Бірюк, посилаючись на те, що ОСОБА_1 подав заяву за ст. 383 КАС України, зазначив щодо пропозиції повернутися до порушеного позивачем у листі від 02 травня 2023 року питання після розгляду адміністративним судом заяви від 06 грудня 2022 року та винесення відповідного судового рішення.
Враховуючи позицію відповідача, вбачається, що КСУ наполягає на тому, що запитуваний Протокол від 14.05.2019 містить гриф «Для службового користування», Окружним адміністративним судом не вирішувалось питання про скасування такого грифу Протоколу, не зазначив спосіб виконання свого рішення від 12.08.2021, інформація в Протоколі стосується дисциплінарного провадження стосовно судді Конституційного Суду України ОСОБА_3 і не є інформацією визначеною ст. 42 Закону України «Про Конституційний Суд України», має відображені виступи суддів Конституційного Суду України, що містять висловлені ними думки й позиції з питань, які розглядались на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, розголошення останніх може бути використано з метою впливу на суддів Конституційного Суду України та заподіяти шкоду авторитетові Конституційного Суду України, КСУ також вказує, що вплив на суддю Конституційного Суду України в будь-який спосіб заборонено.
Зокрема, з наданого до справи протоколу № 1 від 07.12.2022 вбачається проведення КСУ засідання комісії з питань роботи зі службовою інформацією у КСУ, затвердженого виконувачем обов`язків Голови КСУ Головатим С., на якому було винесено питання про підтвердження або скасування грифу «Для службового користування», присвоєного протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року грифу «Для службового користування». Ухвалення відбулось усіма учасниками засідання.
Суд зазначає, що обґрунтувань такого рішення комісії в протоколі не вказано.
Суд також зазначає, що за даною справою 20.06.2022 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист на підставі рішення від 12.08.2021 та 19.07.2022 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Андрій Назаровець винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69420227 на підставі виконавчого листа від 20 червня 2022 року
Постановою державного виконавця від 31.08.2022 виконавче провадження № 69420227 було закінчено та за наслідками проведеної перевірки законності виконавчого провадження від 05.12.2022 ВП №69420227, постановою від 07.12.2022 виконавче провадження відновлено у зв`язку зі скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження.
Наразі виконавче провадження № 69420227 триває.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що в рішенні від 12.08.2021 та в окремій ухвалі від 25.08.2022 Окружний адміністративний суд міста Києва у справі №64033792/20 вже надавав оцінку щодо застосування КСУ відносно Протоколу від 14.05.2019 грифу «Для службового користування, зокрема у мотивувальній частині рішення від 12.08.2021 зазначено, що інформація, яка міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14.06.2019, яким зафіксовані прийняті рішення, не можна вважати службовою в контексті пункту 1 частини 1 статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки рішення на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України 14.05.2019 прийнято, що не заперечується відповідачем. Після прийняття відповідного рішення відомості, що містяться в документах, які створювались або знаходяться у володінні розпорядника і стосуються підготовки, обговорення, розгляду та прийняття цього рішення, втрачають статус службової інформації. Зазначений протокол спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14.05.2019 та рішення прийняте на вказаному засіданні не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією. Зазначений протокол спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14.05.2019 та рішення прийняте на вказаному засіданні не є внутрівідомчою службовою кореспонденцією.
Що також вбачається із окремої ухвали суду від 25.08.2022 та згаданих вище рішеннях апеляційної інстанції.
Посилання КСУ на внутрішню інструкцію з питання роботи з носіями службової інформації №736 прямо аналізувалося у постанові суду апеляційної інстанції від 18.05.2022, що було відповідно визнано судом безпідставним.
Відтак, суди за вказаною справою вже встановили, що інформація, яка міститься у запитуваному позивачем Протоколі спеціального пленарного засідання КСУ від 14.05.2019 не є службовою в силу закону.
Суд зазначає, що за ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація:
1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
За частина 2 статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI передбачає, що документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».
Відповідно присвоєння грифу «ДСК» є наслідком наявності у документі службової інформації.
Відповідач в свою чергу вважає, що наявність цього грифу зумовлює статус службової в інформації, яка міститься у документі з грифом, що не узгоджується із згаданою вище нормою ч. 2 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2019 у справі № 9901/510/18, вказано про відхилення доводів ВРП про правомірність оскаржуваної відмови в огляду на віднесення інформації, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами ради та міститься в протоколі, створеному автоматизованою системою, до переліку відомостей, що становлять службову інформацію у ВРП… оскільки визнаних розпорядником інформації певної інформації як службової не означає, що така інформація стає службовою в розумінні Закону № 2939-VI.
Таким чином, суб`єктивна позиція розпорядника інформації про необхідність віднесення інформації до службової не є достатньою для набуття нею цього статусу та якщо певна інформація не належить до категорій, визначених в ч. 1 ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації, остання не набуває статусу службової навіть попри рішення розпорядника присвоїти відповідному документові гриф «ДСК», що в даній справі було вчинено та підтверджено КСУ згідно протоколу від 07.12.2019 №1.
Суд зазначає про необґрунтованість посилання КСУ на те, що суд у даній справі не вирішував питання про скасування грифу «ДСК» для Протоколу від 14 травня 2019 року, оскільки враховуючи висновки судів вбачається, що за наслідками визначення яка містилась інформація у Протоколі від 14.05.2019 скасування такого грифу не було потрібним.
Суд зауважує для відповідача, що Окружний адміністративний суд міста Києва у своїх рішеннях від 12.08.2021 та від 25.08.2022 дійшов висновку, що уся інформація у запитуваному Протоколі від 14.05.2019 не має та не може мати обмеження у доступі, відповідно відреагував рішенням від 12.08.2021 зобов`язав КСУ повторно розглянути запит позивача та зобов`язав надати спірний Протокол без будь-яких умов чи обмежень.
Відповідно, наступні дії КСУ щодо присвоєння грифу «ДСК» суд вважає неправомірними, оскільки такі вчинені відносно спірного Протоколу від 14.05.2019 без урахуванням висновків судів за справою №640/33720/20, без належних на те законних підстав та відповідь, надана позивачу у листі від 6 грудня 2022 року №4/1-16/3-18/4316 щодо повторної відповіді на запит на інформацію від 27 грудня 2020 року в, якій вказано про те, що інформація, яка міститься у протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року, є службовою інформацією, і отримання копії цього протоколу можливе лише за умови надання зобов`язання щодо нерозголошення такої службової інформації, є такою, що не підтверджує виконання рішень суду в даній справі.
Суд також зауважує, що вимога КСУ надати позивачу зобов`язання стосовно нерозголошення інформації, яка міститься в Протоколі від 14.05.2019 також є безпідставною, адже запитувана інформація не є обмеженою у доступі, є публічною і за змістом статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» може бути вільно отримана, поширена чи використана у будь-який інший спосіб. Такі дії відповідача суд вважає протиправними, протилежних доводів на правомірності таких своїх дій КСУ до суду не надав.
Таким чином, у справі відсутні докази виконання відповідачем зобов`язальної частини рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2021 у справі №640/33702/20, протилежних належних та достатніх доказів відповідачем до суду не надано.
Враховуючи пояснення КСУ суд також зазначає про безпідставність зазначення щодо відсутнього роз`яснення судом порядку виконання рішення від 12.08.2021, оскільки КСУ самостійно із заявою щодо порядку виконання рішення суду відповідно не звертався, суд у згаданому своєму рішенні не зобов`язаний роз`яснювати порядок виконання останнього, та в разі незрозумілого змісту рішення для учасника по справі, такий має усі процесуальні та законні права на таке звернення.
Відтак, відповідач зобов`язальну частину рішення суду від 12.08.2021 не виконав належним чином, на висновок суду, дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права позивача на дотримання відповідачем належного виконання покладеного зобов`язання рішенням суду.
Відповідно, у справі відсутні належні та достатні докази виконання КСУ окремої ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.08.2022, дії відповідача викладені в листі відповіді від 06.12.2022 №4/1-16/3-18/4316 на запит на інформацію від 27.12.2020 із зазначенням у ньому про те, що інформація, яка міститься у Протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року є службовою інформацією, та про те, що отримання копії Протоколу від 14 травня 2019 року можливе лише за умови надання зобов`язання щодо нерозголошення такої службової інформації, за висновкам суду визнаються протиправними, порушують право позивача на отримання запитуваної інформації, право на що було визначено та підтверджено судовими рішення за вказаною справою.
Виходячи з вищезазначеного та встановленого судом, вбачається також не виконання відповідачем рішень судів за вказаною справою більше року, запрошення позивача до КСУ та спонукання до вчинення певних дій не є свідченням належного виконання рішення суду, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про доцільність встановлення судового контролю визначеного порядком статті 382 КАС України.
Також, враховуючи встановлені судом протиправні дії КСУ вчинені під час виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 та від 25.08.2022, що відповідно має наслідком обґрунтованого застосування судом в даній справі наслідків визначених ст. 383 КАС України.
За наслідками вирішення отриманих заяв суд зазначає для відповідача, що враховуючи положення ст. 382 КАС України, вказана норма процесуального кодексу також передбачає право суду накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та такі входять до повноваження суду, а не є обов`язком останнього, що може бути вирішено на підставі відповідного клопотання позивача, за визначеною ч. 4 згаданої статті 382 КАС України. Та, таке питання в поданій заяві позивачем від 26.10.2022 в основу позивачем не покладено та відповідно не є підставою для розгляду та вирішенню судом.
Суд виходить також із приписів частини 2 статті 6 КАС України, відповідно до якого, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно, враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов`язані з його громадянськими правами та обов`язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов`язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.
Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі “ОСОБА_2 проти Італії” (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява №22774/93, п.63, абз.2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина “судового процесу” для цілей статті 6.
Суд вважає необхідним також зазначити, що за принципом юридичної визначеності одним із суттєвих елементів такого принципу є верховенство права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено – вирішено і не має переглядатися до безмежності»).
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.
Суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяв позивача поданих в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України.
Стосовно заявленого позивачем до суду клопотання про застосування до відповідача заходів процесуального примусу визначеного ч. 1 ст. 149 КАС України у вигляді вказаного штрафу в дохід Держави, суд зазначає, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, серед інших, за п. 1 вказаної статті за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
За ч. 3 ст. 149 КАС України у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.
Суд зауважує, що за заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення (ч. 1 та ч. 2 ст. 144 КАС України).
Штраф, як захід процесуального примусу, визначений п. 5 ч. 1 ст. 145 КАС України, та, відповідно вказана норма ст. 149 КАС України передбачає право суду, а не обов`язок щодо застосування штрафу відносно учасника процесу у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами, та з урахуванням обставин у справі, покладених відповідних процесуальних обов`язків на учасника по справі.
За даною справою, на виконання пункту 3 резолютивної частини ухвали Київського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 щодо виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2021 року з урахуванням окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року у справі № 640/33702/20, Конституційний Суд України 19.06.2023 (від 05.06.2023 № 16/3-16/3-16/2395) надав до суду пояснення.
Суд вказує, що пункт 3 резолютивної частини зазначеної ухвали від 29 травня 2023 року зобов`язував Конституційний Суд України подати до суду пояснення, як і позивачу ОСОБА_1 надати до суду додаткові пояснень та докази, для обґрунтування поданих до суду заяв, заперечень (пункт 2 резолютивної частини згаданої ухвали).
Застосовуючи положення ст. 167 КАС України, суд зазначає про положення вказаної норми визначені в ч. 2, а саме щодо до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Враховуючи зазначене, суд зауважує для КСУ про те, що подані до суду пояснення на предмет розгляду у справі застосування ст.ст. 382, 383 КАС України судового контролю, перевірки виконання відповідачем рішення суду, відповідач має надати до суду до викладеної своєї правової позиції у вигляді заяв, клопотань чи то пояснень, докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
За вказаною справою, КСУ не надано до суду доказів надіслання (надання) пояснень (від 05.06.2023) отриманих судом 19.06.2023 іншим учасникам справи (провадження), тому позиція відповідача щодо того, що такий обов`язок мав бути зазначений в ухвалі суду від 29.05.2023 є необґрунтованою, суд не має зазначати в своєму процесуальному рішенні порядок дій учасника по справі відповідно до покладених на нього процесуальних прав та обов`язків за КАС України, такі норми є загальнодоступними для учасника по справі та мають виконуватись незалежно від того, чи вказав про такі дії чи обов`язок суд.
Та, виходячи з норми ст. 149 КАС України, суд враховує, що застосування такого заходу процесуального примусу, як штраф, про що просить позивач, є преюдиційним правом суду, а не обов`язком.
Відтак, враховуючи обставини по справі, предмет у спорі, покладений на вирішення судом, суд вважає відсутніми підстави для задоволення заяви позивача про застосування заходів процесуального примусу за вказаними вище обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 249, 256, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
у х в а л и в:
1. Задовольнити заяви ОСОБА_1 подані в порядку ст. 382 КАС України від 26.10.2022 та в порядку ст. 383 КАС України від 09.12.2022.
2. Визнати протиправними дії Конституційного Суду України, вчинені на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 та окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 у вигляді надання листа відповіді від 6 грудня 2022 року №4/1-16/3-18/4316 на запит на інформацію від 27 грудня 2020 року із зазначенням що інформація, яка міститься у Протоколі спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року є службовою інформацією, та про те, що отримання копії Протоколу від 14 травня 2019 року можливе лише за умови надання зобов`язання щодо нерозголошення такої службової інформації.
3. Зобов`язати Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 електронну (скановану) копію Протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України 14 травня 2019 року враховуючи те, що уся інформація, яка міститься у цьому Протоколі не має режиму обмеженого доступу та не є службовою інформацією.
4. Встановити судовий контроль за виконанням судових рішень у справі №640/33702/20 та зобов`язати Конституційний Суд України подати до Київського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2021 та окремої ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2022 протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали суду про встановлення судового контролю.
5. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про застосування судом до КСУ заходів процесуального примусу визначених ч. 1 ст. 149 КАС України.
6. Ухвалу надіслати сторонам по справі для відома та виконання.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя Войтович І.І.
З копією спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 14 травня 2019 року можна ознайомитись тут.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.