18 листопада 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі – ПрАТ «Коростенський завод МДФ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі – ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»), треті особи: Державна екологічна інспекція у Житомирській області, Коростенська міська рада Житомирської області, про припинення діяльності юридичних осіб та відшкодування моральної шкоди.
Суд встановив, що поряд з будинком ОСОБА_1 побудовано та повноцінно працює ПрАТ «Коростенський завод МДФ». На території вказаного заводу розпочато будівництво деревообробного комбінату ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». Згідно з вимірами радіаційного забруднення потужність експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання під водостоками навколо будинку в деяких точках більше ніж у шість разів перевищує середньорічний обласний показник. Протоколом дослідження встановлено відповідність рівня забруднення ґрунту цезієм рівню забруднення ІІ зони, що є більш забруднена,ніж ІІІ зона м. Коростень. ПАТ «Коростенський завод МДФ» є забруднювачем атмосферного повітря NO2, CO, SO2, твердими суспендованими частинками, що підтверджується екологічним паспортом Житомирської області; у своєму виробництві використовує небезпечну хімічну речовину – карбамідо-формальдегіднийконцентрат.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду; у решті позовних вимог відмовлено.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, чи належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості при прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
Природоохоронне законодавство визначає дві різні підстави відповідальності,за наявності яких виникає обов’язок з відшкодування шкоди, а саме: у зв’язку з встановленням факту негативного впливу на навколишнє природне середовище, що є підставою для відшкодування шкоди особі, завданою порушенням права на безпечне довкілля, а також, встановленням фактів завдання шкоди здоров’ю чи майну громадян унаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Суд встановив, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони.
За результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» не в максимальному режимі роботи має місце перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу) та груп сумацій.
Крім того, серед речовин, що викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», є ті, для яких при сумісній присутності в атмосферному повітрі встановлено ефект сумації біологічної дії, тобто односпрямований (викликає одні й ті ж захворювання) несприятливий вплив на організм людини декількох різних забруднюючих речовин.
У житловій забудові за місцем проживання ОСОБА_1 встановлено суттєве перевищення норми за групою речовин 47, який перевищує граничнодопустимий у 2,19 рази.
Наведене дає достатні підстави вважати, що за звичайних режимів роботи джерел викидів ПрАТ «Коростенський завод «МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовину житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м. р.
Шумове навантаження при повному циклі роботи обох підприємств разом і окремо як у нічну, так і денну пору доби не відповідає нормі.
Отже, ОСОБА_1 доведено факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв’язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря і стану довкілля на території садиби ОСОБА_1, з іншої.
Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про припинення діяльності юридичних осіб про те, що сам факт негативного впливу виробничої діяльності на довкілля за наявності всіх належних дозвільних документів не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності. Будь-яке істотне втручання держави у право чи діяльність повинно відповідати легітимній меті та бути співмірним із застосованими заходами, тому застосування найсуворішої санкції до відповідачів у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність (чи припинення діяльності) можливе у разі, коли заходи адміністративного впливу компетентного органу, у цій справі – Державної екологічної інспекції у Житомирській області,ігноруються і взагалі не виконуються суб’єктом господарювання.
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі No 283/518/17(провадження No 61-9619св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93404955