Згідно із частиною четвертою статті 5 Закону України “Про обіг векселів в Україні” вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов’язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.
Перелік обов’язкових реквізитів для простого векселя наведено в статті 75 Уніфікованого закону.
Простий вексель містить:
- назву “простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;
- безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей;
- зазначення строку платежу;
- зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;
- найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;
- зазначення дати і місця складання простого векселя;
- підпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Відповідно до статті 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред’явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Отже, Уніфікований закон визнає векселі такими, що не мають вексельної сили, з підстав, пов’язаних виключно з дефектом форми.
Постанова КГС ВС від 14.05.2019 у справі No910/12179/17 http://reyestr.court.gov.ua/Review/81725085
ПрАТ звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ та ПАТ про визнання векселів такими, що не мають вексельної сили.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено повністю. Суди зазначили, що спірні векселі містять всі необхідні реквізити векселедавця (зокрема, його найменування, ідентифікаційний код та адресу), за допомогою яких можна ідентифікувати особу. При цьому використання назви векселедавця ЗАТ “Білоцерківська теплоелектроцентраль”, а не ЗАТ “Білоцерківська ТЕЦ” як скороченої назви за статутом не свідчить про те, що векселедавцем за спірними простими векселями є інша особа, а не особа позивача у цій справі.
Колегія суддів КГС ВС визнала обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій та зауважила, що згідно з приписами статті 75 Уніфікованого закону назва векселедавця не є обов’язковим реквізитом простого векселя, оскільки відповідно до зазначеної норми обов’язковим реквізитом є підпис особи, яка видає документ (векселедавець). При цьому за висновком експертів за результатами проведеної судово-почеркознавчої експертизи підписи від імені директора, а також головного бухгалтера, що містяться у простих векселях, виконані саме ними.