31 серпня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Суд установив, що під час перебування сторін у шлюбі народилася дочка ОСОБА_3. Після розірвання шлюбу з відповідачем ОСОБА_1 уклала шлюб із іншим чоловіком ОСОБА_4 та змінила прізвище. Чоловік позивача в новому шлюбі всиновив дитину. ОСОБА_1 подала позов про стягнення аліментів на утримання дочки з її біологічного батька ОСОБА_2.
Суд першої інстанції задовольнив позов, оскільки батьківські права та обов’язки щодо усиновленої дитини мають виконуватись як батьком, так і усиновлювачем.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, проте зменшив розмір стягнутих аліментів.
Верховний Суд скасував рішення судів, відмовив у задоволенні позову з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками й особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. При усиновленні дитини однією особою ці права та обов’язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права й обов’язки між усиновленою особою та усиновлювачем і його родичами за походженням (частина третя статті 232 СК України).
У частинах четвертій, п’ятій статті 232 СК України визначено, що усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він
усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права й накладає на неї обов’язки щодо усиновлювача в такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що юридичний факт усиновлення змінює суб’єктний склад батьківських правовідносин, а саме батьки усиновленої особи перестають бути суб’єктами батьківських прав та обов’язків, водночас між усиновлювачем і усиновленим установлюються правові зв’язки, які існують між батьками та дітьми. Крім того, суб’єктний склад може не змінюватися, а доповнюватися, оскільки батьківські права та обов’язки щодо дитини виконуватимуться і батьками, і усиновлювачами.
Суди також зазначали про альтернативність підходу щодо збереження батьківських прав та обов’язків залежно від особливостей усиновлення. У ситуації усиновлення однією особою (іншим із подружжя) закон вказує на можливість збереження майнових обов’язків (права на аліменти), а загальною умовою реалізації права на аліменти є виявлення бажання другим із батьків за походженням на отримання аліментів.
Верховний Суд із цим не погодився і зауважив, що аналіз положень сімейного
законодавства свідчить про те, що обов’язок утримувати дитину до її повноліття
заснований на факті батьківства, натомість усиновлення змінює суб’єктний склад правовідносин матері, батька та дитини.
Тлумачення положень абзацу другого частини першої статті 232 СК України в контексті збереження прав та обов’язків щодо дитини одним із батьків за походженням дає підстави для висновку, що законодавець передбачив
можливість дитині, усиновленій однією особою, зберегти правовий зв’язок із батьком або матір’ю за походженням, які не позбавлені батьківських прав та на дали згоду на усиновлення. При цьому таке збереження правового зв’язку можливе лише в спосіб, який виключає ситуацію, в якій у дитини, з юридичної точки зору, будуть одночасно дві матері або два батька.
Тобто в разі усиновлення дитини чоловіком збереження прав та обов’язків між
дитиною і її біологічним батьком виключене, однак можливе збереження прав та обов’язків між матір’ю і дитиною. Відповідно, якщо усиновлювачем є жінка,
збереження прав та обов’язків між дитиною і її біологічною матір’ю виключається, але можуть бути збережені права та обов’язки між батьком і дитиною.
Сімейне законодавство України не передбачає обов’язку батька за походженням, чия дитина усиновлена іншим чоловіком, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття.
У справі, що переглядалася, ОСОБА_3 (після зміни прізвища та по батькові ОСОБА_5) була усиновлена ОСОБА_4, отже, з моменту здійснення усиновлення саме в ОСОБА_4 на підставі закону виник обов’язок утримувати дитину, натомість особисті та майнові права і обов’язки між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (ОСОБА_5) припинені, зокрема в частині обов’язку утримувати дитину до її повноліття, та не можуть бути відновлені лише за бажанням матері дитини ОСОБА_1.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі No 522/5039/21 (провадження No 61-4147св22) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/106051894.