18 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут-2002»(далі – ПП «Захід-Хліб-Збут-2002»), треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» (далі – ПрАТ «УПСК»), про стягнення втраченого заробітку внаслідок стійкої втрати працездатності.
Суд установив, що в результаті ДТП за участю автомобіля марки «KAMA3-5320», який перебував під керуванням водія відповідача, ОСОБА_1зазнав тяжких тілесних ушкоджень. Спочатку йому встановлено першу групу інвалідності, пізніше- другу групу.Також ОСОБА_1 проведено ампутацію правої нижньої кінцівки, яка була пошкоджена у ДТП.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, стягнув з ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» на користь ОСОБА_1розмір втраченого заробітку у зв’язку із стійкою втратою працездатності.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «KAMA3-5320» на момент скоєння ДТП була забезпечена полісами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «УПСК». Згідно з полісом ліміту відповідальності за шкоду,завдану життю та здоров’ю (на одного потерпілого) становить 100 тис. грн, за шкоду, завдану майну (на одного потерпілого), 50 тис. грн, франшиза 500 грн.
У пункті 22.1 статті 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі – Закон No 1961-IV)передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Відповідно до пунктів 26.1 та 26.5статті 26 Закону No 1961-IV(у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у зв’язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов’язкового виду страхування.Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв’язку із стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.
З аналізу цієї норми варто дійти висновку, що необхідною умовою для покладення на страхову компанію обов’язку з відшкодування шкоди, пов’язаної із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є одержання офіційних доходів потерпілим на час настання страхового випадку.
Суд установив, що ОСОБА_1 на час ДТП не працював, доходів не отримував, тому дійшов обґрунтованого висновку, що шкоду у зв’язку із стійкою втратою працездатності йому повинне відшкодувати ПП «Захід-Хліб-Збут-2002», з яким винуватець ДТП перебував у трудових відносинах.
Постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 лютого 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року залишено без змін.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі No607/3412/18 (провадження No 61-15591св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95682044