Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань (ст. 391 КК) полягає у відкритій, демонстративній відмові засудженого від виконання конкретних законних вимог або розпоряджень представника адміністрації установи, який мав право пред’явити такі вимоги та віддати розпорядження, а засуджений був зобов’язаний і мав можливість їх виконати, але умисно не виконав.
Під час кваліфікації за ст. 391 КК дій засудженого, який допустив 55 порушень режиму відбування покарання, за які він притягувався до дисциплінарної відповідальності, суд повинен перевірити, чи належать зауваження, зроблені представником адміністрації установи відбування покарання, за своїм змістом та інформаційним навантаженням до чітко й конкретно сформульованої законної вимоги, а також з’ясувати, чи є відсутність реагування засудженого на зауваження представника адміністрації установи виконання покарання відкритою, демонстративною відмовою від виконання конкретних законних вимог або розпоряджень такого представника.
Обставини справи: за вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, відбуваючи покарання у виправній колонії, на шлях виправлення не став та допустив 55 порушень режиму відбування покарання, за які притягувався
до дисциплінарної відповідальності, в тому числі 9 разів поміщався до дисциплінарного ізолятору (ДІЗО), та три рази до приміщення камерного типу
(ПКТ) за наступних обставин.
14.08.2018, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 107 КВК, засуджений ОСОБА_1 відмовився прибути на засідання дисциплінарної комісії виправної колонії та не дотримався правомірних взаємовідносин з персоналом колонії. На зроблені зауваження начальника відділення соціально-психологічної служби виправної колонії лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_2 не відреагував, чим допустив порушення вимог абзаців 1, 3 ч. 3 ст. 107 КВК, абзаців 1, 4 п. 2 розділу III Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених 29.12.2014 наказом МЮУ No 2186/5 (далі – Правил). За вчинене ухвалою місцевого суду від 23.08.2018 до ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді переведення до ПКТ строком на 20 днів.
Незважаючи на застосоване стягнення, ОСОБА_1 належних висновків не зробив та, не бажаючи ставати на шлях виправлення, продовжив чинити злісну непокору законним вимогам адміністрації колонії та порушувати вимоги режиму утримання.
17.09.2018 засуджений ОСОБА_1 під час проведення ранкової поіменної перевірки засуджених був відсутній в строю відділення соціально-психологічної
служби, після чого був виявлений на своєму спальному місці, де спав. На зроблені зауваження молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки виправної колонії старшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_3 не відреагував, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 3 ст. 107 КВК, абз. 1 п. 2 розділу II Правил, за що 20.09.2018 підданий дисциплінарному стягненню у виді оголошення догани правами начальника колонії.
26.09.2018 під час слідування засуджених відділення соціально-психологічної служби з їдальні до відділення соціально-психологічної служби засуджений ОСОБА_1 відхилився від маршруту та почав спілкуватися із засудженими інших відділень соціально-психологічної служби. На зроблене зауваження молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки виправної колонії прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_4 не відреагував, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 4, абз. 3 ч. 3 ст. 107 КВК, абз. 2 п. 3 розділу II Правил, за що 02.10.2018 підданий дисциплінарному стягненню у виді оголошення суворої догани правами начальника колонії.
23.10.2018 засуджений ОСОБА_1 під час проведення поіменної перевірки засуджених, був відсутній в строю відділення соціально-психологічної служби, а знаходився в спальному приміщенні цього відділення, де займався особистими справами. На зроблені зауваження начальника відділення соціально-психологічної служби виправної колонії капітана внутрішньої служби ОСОБА_5 не відреагував, чим порушив вимоги абз. 1 ч. 3 ст. 107 КВК, абз. 1 п. 2 розділу II Правил, за що 25.10.2018 підданий дисциплінарному стягненню у виді поміщення в ДІЗО терміном на 14 діб правами начальника колонії.
25.10.2018 під час засідання дисциплінарної комісії виправної колонії за участі голови спостережної комісії при РДА та представника релігійної організації засуджений ОСОБА_1 на законну вимогу представників комісії не представився, на запитання членів комісії та присутніх відповідав зухвало із вживанням жаргонних виразів. На законні вимоги членів комісії про припинення протиправної поведінки та продовження спілкування згідно з вимогами чинного законодавства не реагував, чим порушив вимоги абз. 10 ч. 4, абз. 3 ч. 3 ст. 107 КВК, абз. 10 п. 3 абз. 4 п. 2 розділу II Правил, за що 01.11.2018 підданий дисциплінарному стягненню у виді оголошення догани правами начальника колонії.
25.10.2018 під час поміщення в ДІЗО виправної колонії засуджений ОСОБА_1 злісно не виконав вимоги представників адміністрації цієї колонії, а саме чергового помічника начальника установи ОСОБА_6, начальника відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_7, начальника відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_2, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОСОБА_8 та в порушення абз. 3 ч. 3 ст. 107 КВК, абз. 4 п. 2 розділу II Правил у категоричній формі відмовився від проведення повного особистого обшуку з роздяганням, проведення якого передбачено ч. 5 ст. 102 КВК, абз. 11 п. 6 розділу XXI, абз. 1 п. 2 розділу XXIV Правил.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим та засудив ОСОБА_1 за ст. 391 КК.
Апеляційний суд залишив без зміни вказаний вирок.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено, що допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.
Апеляційний суд усунувся від належної перевірки доводів сторони захисту та у своєму рішенні формально зазначив, що усі обставини, з’ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення вироку, були всебічно досліджені в суді, їм дано відповідну оцінку, тому дії ОСОБА_1 за ст. 391 КК кваліфіковані вірно. Однак, такі висновки є необґрунтованими.
За змістом ст. 391 КК злісна непокора вимогам адміністрації виправної колонії полягає у відкритій, демонстративній відмові засудженого від виконання конкретних законних вимог або розпоряджень представника адміністрації установи, який завдяки своєму службовому становищу мав право пред’явити такі вимоги та віддати розпорядження, а засуджений був зобов’язаний і мав
можливість їх виконати, але умисно не виконав. Непокора є злісною, якщо відмова від виконання законних вимог була неодноразовою або була виражена
у демонстративній чи зухвалій формі.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 допустив ряд порушень, які становлять злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань.
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є наявність законної вимоги адміністрації виправної колонії, тобто чітко та конкретно сформульована, наполеглива законна вимога представника адміністрації установи до засудженого вчинити певні дії, що передбачені законом або припинити вчинення ним протиправних дій.
Судом не перевірено, чи зроблені зауваження молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки виправної колонії за своїм змістом та інформаційним навантаженням належать до чітко та конкретно сформульованої законної вимоги, адже зауваження по своїй суті є докором, вказівкою на помилку в поведінці.
Крім того, не з’ясовано те, чи відсутність реагування засудженого на зауваження представника адміністрації установи виконання покарання є відкритою, демонстративною відмовою засудженого від виконання конкретних законних вимог або розпоряджень.
Апеляційний суд, зосередившись виключно на висновках, викладених у вироку, не перевірив доводи апелянтів стосовно наявності повноважень службових осіб, які висували вимоги до засудженого, діяти від імені адміністрації установи виконання покарань.
У ході апеляційної процедури взагалі не досліджувалося порушене стороною захисту питання про те чи були службові особи установи, окремо по кожному інкримінованому ОСОБА_1 епізоду, тими суб’єктами, які мають право за диспозицією ст. 391 КК висувати вимоги адміністрації установи виконання покарань, що прямо впливає на законність таких вимог.
Детальніше з текстом постанови ВС від 04.08.2022 у справі No 688/819/19 (провадження No 51-3257км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105637598.