Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова Олега Олексійовича, на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, позовні вимоги за яким збільшувалися, до ОСОБА_2 , третя особа: комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерська брама» (далі – КП «Печерська брама»), про відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14 червня 2011 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шандибою Л. І.
14 вересня 2014 року відбулося залиття указаного нежитлового приміщення.
Відповідно до акта КП «Печерська брама» від 16 вересня 2014 року його залиття відбулося з квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , що розташована поверхом вище належного їй приміщення, у зв`язку із пошкодженням запірної арматури подачі холодного водопостачання на пральну машину у вказаній квартирі, встановленої власником самостійно без погодження та участі комунального підприємства.
З урахуванням тривало часу розгляду справи судами й небажанням ОСОБА_2 вирішити у добровільному порядку наявний спір, розмір збитків, завданих унаслідок залиття її нежитлового приміщення, постійно зростав.
Згідно зі зведеним кошторисом розрахунку вартості об`єкта будівництва, виданим за підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ПМБУД» Поліщук Ю. Ю. та інженера Миронець О. А. (далі – зведений кошторис), вартість збитків, завданих їй внаслідок залиття, складає 189 050,00 грн.
Крім того, було пошкоджено насос «Sololift 2 С-3», вартість діагностики та ремонту якого складає 2 850,00 грн.
Позивач зазначала, що все вищевказане вплинуло на нормальний спосіб її життя, душевну рівновагу та викликало необхідність докладати зусилля для захисту її порушених прав, тобто їй завдано й моральну шкоду, яку вона оцінила у 10 000,00 грн.
З урахуванням наведеного та збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь: матеріальні збитки у розмірі 189 050,00 грн та 2 850,00 грн за ремонт насоса, а також 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року у складі судді Новака Р. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів розміру завданих їй збитків.
Районний суд указав, що для підтвердження реальної вартості матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , необхідно було провести відповідну судову експертизу, про що позивач не заявляла клопотань.
Разом із цим, суд першої інстанції, пославшись на частину першу статті 109 ЦПК України, зазначив, що у процесі розгляду справи представником відповідача було подано заяву про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі щодо підтвердження розміру матеріального збитку й ухвалою районного суду від 07 липня 2017 року призначено
у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Проте, 31 жовтня 2017 року цивільна справа повернулася з експертної установи у зв`язку із невиконанням клопотання про оплату послуг за проведення експертизи.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, районний суд виходив із того, що останньою не надано доказів на підтвердження факту моральних страждань або втрат немайнового характеру.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-9895св21).
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні дані про вручення ОСОБА_2 ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги, справу розглянуто у порядку письмового провадження без повідомлення сторін, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й це вплинуло на правильність вирішення справи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 189 050,00 грн, за ремонт насоса «Sololift 2 С-3» – 2 850,00 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди – 10 000 грн, та судовий збір у розмірі 5 047,50 грн.
Суд апеляційної інстанцій зазначив, що ОСОБА_2 у судове засідання 06 червня 2022 року не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку й про причини неявки не повідомила. При цьому вона на власний розсуд не отримує за своїм місцем проживання судову кореспонденцію, яка їй направлялася засобами поштового зв`язку з суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
З урахуванням тривалого розгляду справи (з листопада 2014 року), апеляційний суд направив копію ухвали про відкриття провадження, копію апеляційної скарги та судову повістку на електронну адресу відповідача та її представника, які були вказані у касаційній скарзі.
Крім того, апеляційний суд відхилив клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О., про відкладення розгляду справи, оскільки до клопотання не долучено належних доказів щодо представництва адвокатом інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, так як відповідно до наявного у матеріалах справи ордера, його видано на представництво інтересів ОСОБА_2 у судах першої та касаційної інстанцій.
Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 надала кошторисний розрахунок на підтвердження розміру завданих їй збитків. ОСОБА_2 , не погодившись із цим розміром (189 050,00 грн), заявила клопотання про проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи, яке ухвалою районного суду від 07 липня 2017 року задоволено.
Разом із цим, пославшись на положення статті 109 ЦПК України, суд першої інстанції не врахував, що від проведення експертизи фактично ухилився відповідач, так як саме на ОСОБА_2 вищевказаною ухвалою суду першої інстанції покладено обов`язок зі сплати вартості експертизи. При цьому вона належними та допустимими доказами не спростувала розмір збитків, заявлений позивачем, у тому числі, за ремонт насоса «Sololift 2 С-3».
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин і доведення позивачем розміру завданих затопленням збитків, зазначив, що сама по собі та обставина, що ОСОБА_1 не заявлялося клопотання про призначення відповідної судової експертизи для визначення вартості відновлювальних робіт не може бути підставою для відмови у її позові.
Апеляційний суд уважав, що позивачем доведено факт моральних страждань, завданих залиттям належного їй приміщення, а розмір заявленого відшкодування моральної шкоди (10 000,00 грн) відповідає ступеню, тяжкості й тривалості моральних страждань, принципу розумності та справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року представник ОСОБА_2 – адвокат Зудінов О. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, у якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача та її представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, касаційна скарга подана на судове рішення у справі, яка в силу пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, проте касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О., в якій вказано, що докази понесених судових витрат буде подано протягом п`яти днів після ухвалення касаційним судом постанови (частина восьма статті 141 ЦПК України). Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат до заяви не додано.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О., на постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, заявника попереджено про наслідки невиконання ухвали.
У наданий Верховним Судом строк заявник направив матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О., про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновленопредставнику ОСОБА_2 – адвокату Зудінову О. О., строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у цій малозначній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2022 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О., про розгляд справи за участю сторін відмовлено. Справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при новому апеляційному перегляді справи не направив ОСОБА_2 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та судову повістку-повідомлення, а в судовому засіданні 06 червня 2022 року апеляційний суд безпідставно прийшов до висновку, що представник відповідача – адвокат Зудінов О. О., не має повноважень на участь у справі в суді апеляційної інстанції, про що не було повідомлено відповідача чи його представника до складання повного тексту судового рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у подібних справах.
Місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_3 . Проте, судова кореспонденція надсилалася їй за помилковою адресою, умисно вказаною представником позивача в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_4 . Тому помилковими є висновки апеляційного суду про те, що відповідач на власний розсуд не отримувала судову кореспонденцію.
Хоча апеляційний суд зазначив про направлення копій ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги та судової повістки на електронну адресу відповідача та її представника, які були вказані у касаційній скарзі, проте унаслідок введення в Україні воєнного стану ОСОБА_2 отримала статус внутрішньо переміщеної особи та в силу технічних причин не має доступу до електронної адреси, а дана категорія справ не віднесена до переліку термінових, що дозволяло б апеляційному суду направляти відповідну кореспонденцію засобами електронного зв`язку.
Суд апеляційної інстанції не забезпечив направлення вказаних процесуальних документів відповідачу у визначений процесуальним законом спосіб, а розгляд судом апеляційної інстанції справи без участі відповідача, не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, апеляційний суд безпідставно не допустив до участі у справі представника відповідача – адвоката Зудінова О. О.
Посилаючись на Рекомендації Ради суддів України про роботу судів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року, вважає, що суд апеляційної інстанції повинен був відкласти розгляд справи.
Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження причин залиття приміщення позивача, завданої шкоди та обсягів робіт, необхідних для відновлення приміщення. Розрахункові документи відсутні. Встановити розмір завданої позивачу шкоди станом на лютий 2019 року неможливо, оскільки наслідки залиття ліквідовані, що підтверджується висновком експертизи № 1-12/02, проведеної на замовлення відповідача.
При цьому розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідач заявляла клопотання про проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи для визначення реальної вартості розміру завданої залиттям шкоди, проте вона не отримувала від суду чи експертної установи листів про необхідність здійснення оплати експертизи. Тобто ухвала районного суду від 07 липня 2017 року не виконана не з вини відповідача. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке було подано повторно саме для визначення дійсного розміру завданої залиттям шкоди.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року представник позивача – адвокат Кравець Д. М., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказано, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, так як оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Зазначається, що позивач належними і допустимими доказами підтвердила розмір завданих їй відповідачем збитків. При цьому ОСОБА_2 була обізнана про новий перегляд апеляційним судом даної справи і мала цікавитися ходом її розгляду, вживати заходів щоб дізнатися про стан розгляду справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом (пункт 2 частини третьої статті 3 ЦПК України).
Учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина перша статті 360 ЦПК України).
Разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів учасникам справи (стаття 361 ЦПК України).
Відповідно до статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Частиною першою статті 8 ЦПК України визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Згідно з частинами другою-п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов`язок з`ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні («Харченко проти України», № 37666/13, § 6, 7 від 03 жовтня 2019 року).
Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Київського апеляційного суду від 07 серпня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-9895св21), із тих підстав, що у матеріалах справи відсутні дані про вручення ОСОБА_2 ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги.
У силу положень частини п`ятої статті 411 ЦПК України, частини першої статті 417 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, з яких було скасовано попереднє судове рішення апеляційного суду, суд апеляційної інстанції зазначив про направлення ним копії ухвали про відкриття провадження, апеляційної скарги та судової повістки на поштові та електронні адреси відповідача та її представника.
У тексті оскаржуваної постанови апеляційного суду вказано, що ОСОБА_2 у судове засідання 06 червня 2022 року не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомила. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач на власний розсуд не отримує за своїм місцем проживання судову кореспонденцію, яка їй направлялася засобами поштового зв`язку з суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У матеріалах справи знаходиться судова повістка-повідомлення від 16 травня 2022 року за підписом помічника судді (а. с. 102, т. 3), якою суд апеляційної інстанції повідомляє сторони про те, що справу призначено до розгляду на 06 червня 2022 року, направляє сторонам копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу.
Указана судова повістка-повідомлення, згідно з відомостями, які у ній зазначено, направлена відповідачу та її представнику на поштові та електронні адреси.
Разом із цим, у матеріалах справи відсутні відомості про вручення відповідачу копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, як і про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Відсутні будь-які рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому, як вірно зазначено в касаційній скарзі, судова кореспонденція надсилалася ОСОБА_2 за помилковою адресою:
АДРЕСА_4 , хоча її місце проживання зареєстровано за адресою:
АДРЕСА_3 .
Таким чином, на момент повторного перегляду справи в апеляційному порядку, суду апеляційної інстанції було відомо про те, що відсутні дані про вручення ОСОБА_2 копії ухвали Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги, як і про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
У постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) зроблено висновок про те, яким чином суд здійснює відправлення процесуальних документів на офіційні електронні адреси сторін. Так, електронна адреса – адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців – ідентифікаційний номер платника податків – фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера – серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім`я у домені «mail.gov.ua».
Отже, враховуючи вищенаведені правові висновки та фактичні обставини даного спору, касаційний суд уважає, що відправлення й доставка судових рішень і процесуальних документів електронним листом на особисту електронну пошту відповідача не свідчить про вручення ОСОБА_2 копії ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження, апеляційної скарги, а також про її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, з яких було скасовано попереднє судове рішення у справі, та позбавив ОСОБА_2 можливості надати зауваження (відзив) щодо поданої у цій справі апеляційної скарги, не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін.
Висновки апеляційного суду про те, що відповідач на власний розсуд не отримувала судову кореспонденцію є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Отже, зроблені апеляційним судом висновки по суті вирішення спору є передчасними.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду:
від 12 серпня 2020 року у справі № 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу й на те, що суд апеляційної інстанції фактично розглянув справу й без участі представника відповідача.
У тексті оскаржуваної постанови зазначено, що апеляційний суд відхилив клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О.,
про відкладення розгляду справи від 03 червня 2022 року (а. с. 129, т. 3), оскільки до клопотання не долучено належних доказів, що підтверджують повноваження адвоката на представництво інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції, пославшись на наявний у матеріалах справи ордер (а. с. 213, т. 2; а. с. 11, т. 3), який видано на представництво інтересів відповідача у судах першої та касаційної інстанцій.
Відповідно до частини четвертої статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами першою, третьою, п`ятою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти
і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.
Звернення до суду з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема адвоката, при реалізації права на справедливий суд передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази подаються в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи, із зазначенням назви судового органу, у якому надається правова допомога позивачу), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, делегованих йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника.
Виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору.
Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Таким чином, перелік повноважень сторони обумовлюють саме у договорі про надання правової допомоги, а ордер є одним із документів, який посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Такі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 706/1716/18 (провадження № 61-6962св21).
Відмовляючи у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова О. О., про відкладення розгляду справи з підстав відсутності доказів, що підтверджують повноваження адвоката на представництво інтересів ОСОБА_2 в апеляційному суді, взявши до уваги відповідний ордер, суд апеляційної інстанції вищевказаного не врахував.
При цьому у матеріалах справи наявний відзив на апеляційну скаргу (а. с. 117-118, т. 3), поданий представником відповідача – адвокатом Зудіновим О. О., до якого додано копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 26 травня 2021 року № 05/21 ХТА (а. с. 119, т. 3). Саме на виконання указаного договору було оформлено ордер, на який послався суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про відсутність повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції.
У пункті 1.1 договору вказано, що адвокатське бюро «ОЛЕГ ЗУДІНОВ ТА ПАРТНЕРИ» зобов`язується надати клієнту професійну правничу (правову) допомогу, що полягає у складанні процесуальних документів та представництві інтересів клієнта у судах всіх інстанцій у справі № 757/34078/14-ц, тобто у справі, яка переглядається Верховним Судом.
Крім того, адвокат Зудінов О. О. звертався до суду апеляційної інстанції із заявою про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (а. с. 124, т. 3), у задоволенні якої ухвалою апеляційного суду від 02 червня 2022 року (а. с. 127, т. 3) було відмовлено з підстав відсутності технічної можливості для цього, а не з підстав неналежного підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції.
Тобто суд апеляційної інстанцій прийняв відзив на апеляційну скаргу від адвоката, який діяв в інтересах відповідача, відреагував на його процесуальну заяву про розгляд справи у режимі відеоконференції, не ставлячи під сумнів його повноваження на представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції. Разом із цим, у задоволенні іншої його процесуальної заяви апеляційним судом було відмовлено у зв`язку з відсутністю повноважень адвоката на представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції.
Такі висновки апеляційного суду є суперечливими та взаємовиключними.
Верховний Суд зазначає, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium – принцип добросовісності.
Зазначені порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом, суттєво вплинули на правильність вирішення справи, так як доводи сторони відповідача взагалі не перевірені та не досліджені. Вказане є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
У частині четвертій статті 411 ЦПК України закріплено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Оскільки встановлено підстави для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.
Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. Тому касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий апеляційний розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Зудінова Олега Олексійовича, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 червня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.