ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС щодо отримання новим іпотекодержателем дубліката договору іпотеки від нотаріуса (у правовідносинах, що склалися до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про нотаріат” щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» 8 серпня 2020 року.
Обставини заміни сторони в зобов’язанні, зокрема переходу права іпотекодержателя від первісного до нового, потрібно встановлювати в конкретній справі на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Велика Палата Верховного Суду розглянула справу за позовом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (далі – позивач) до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області (далі – відповідач) про зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою позивача на рішення
Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 липня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року, і прийняла постанову, в якій зазначила таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15 червня 2006 року ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» уклало з позичальником
договір про відкриття кредитної лінії, згідно з яким відкрило позичальникові
відновлювальну кредитну лінію у розмірі 167 599,00 грн.
Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором ТОВ «Банк
«Фінанси та Кредит» уклало з іпотекодавцями договір іпотеки. Предметом іпотеки стала трикімнатна квартира (далі – предмет іпотеки).
4 квітня 2018 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» уклало з позивачем договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з яким до позивача перейшли права вимоги за кредитним договором і договором іпотеки. З цієї дати такі права належать позивачеві.
16 травня 2018 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі No 2-907/10/0408 за позовом банку до іпотекодавців про стягнення кредитної заборгованості постановив ухвалу, згідно з якою замінив банк як стягувача на його правонаступника – позивача у справі
No 210/2257/19.
18 січня 2019 року внаслідок втрати оригіналу договору іпотеки позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дубліката цього договору, а у відповідь 11 лютого 2019 року отримав лист з відмовою. Відповідач мотивував
відмову тим, що правонаступник не має права на отримання дублікатів документів, які зберігає нотаріус.
Позивач як новий кредитор просив зобов’язати нотаріуса видати йому дублікат
договору іпотеки. Суди обох інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вважали, що правонаступник первісного кредитора за змістом статей 8 і 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не належав до числа осіб, які мали право на отримання дубліката нотаріально посвідченого документа.
ОЦІНКА СУДУ
У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п’ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа (частина перша статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час відмови відповідача у видачі дубліката, тобто у тій, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» від 14 липня 2020 року (далі – Закон No 775-IX).
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів,
одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню
розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року (далі – Закон No 1702-VII) доповнив статтю 8 Закону України «Про нотаріат» двома новими частинами п’ятою та шостою. Унаслідок цього наведений вище припис речення першого частини п’ятої статті 8 Закону України «Про нотаріат» фактично став реченням першим частини сьомої вказаної статті. Однак зміни до статті 53 щодо нумерації частин статті 8 Закон No 1702-VII не вніс.
У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа (підпункт 1.1 пункту 1 глави 22 розділу І Порядку у редакції, яка залишається незмінною з часу його затвердження).
Отже, за змістом приписів речення першого частини сьомої (до набрання чинності Законом No 1702-VII – частини п’ятої) статті 8 Закону України «Про нотаріат», підпункту 1.1 пункту 1 глави 22 розділу І Порядку право на отримання від нотаріуса дубліката втраченого чи зіпсованого документа мають як особи, за дорученням яких нотаріус учинив нотаріальну дію, так і ті, щодо яких він таку дію вчинив.
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного
зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним
зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на
предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону
(частина перша статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом наведених приписів іпотека як різновид застави передбачає право
кредитора, яким є іпотекодержатель, звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання.
Кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, за загальним правилом після набуття новим кредитором на підставі
договору про відступлення права вимоги прав іпотекодержателя за договором
іпотеки за наявності для цього підстав новий кредитор може задовольнити свої
вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Реалізація цього права
пов’язана, зокрема, із наявністю в іпотекодержателя відповідного примірника
договору іпотеки.
У зобов’язанні за договором іпотеки, що забезпечує виконання основного
зобов’язання за кредитним договором, позивач є новим кредитором. Він вказаний іпотекодержателем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що таке тлумачення відповідних
приписів статей 8 і 53 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час
виникнення спірних правовідносин), за якого після заміни в основному та забезпечувальному зобов’язаннях первісного кредитора (банку) на нового кредитора останній позбавлений права отримати від нотаріуса дублікат договору
іпотеки, є обмежувальним (звужувальним). Це тлумачення може унеможливити
задоволення новим кредитором його вимог за відповідним договором. Воно
фактично позбавляє юридичного сенсу припис статті 514 ЦК України, який передбачає, що за загальним правилом новий кредитор має той самий обсяг
прав у зобов’язанні, якими володів первісний кредитор. Тому це тлумачення є несумісним із призначенням інституту забезпечення виконання зобов’язань і суперечить принципам розумності, справедливості та рівності сторін.
За змістом першого речення частини сьомої статті 8, частини першої статті 53
Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних
правовідносин, і підпункту 1.1 пункту 1 глави 22 розділу І Порядку нотаріус видає
дублікат нотаріально посвідченого документа двом групам осіб: 1) за дорученням яких вчинена нотаріальна дія; 2) щодо яких вчинена така дія.
Позивач як новий кредитор, який набув права вимоги на підставі договору про
відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, не належить до числа осіб, за дорученням якого посвідчений договір іпотеки, бо нотаріус вчинив таку дію за дорученням первісного кредитора (банку) та іпотекодавців. Однак Велика Палата
Верхового Суду звертає увагу на те, що прийменник «щодо» в українській мові
використовується у значенні «стосовно до кого-, чого-небудь», «відносно когось,
чогось». Нотаріальну дію з посвідчення договору нотаріус вчиняє щодо сторін у зобов’язанні, тобто стосовно кредитора і боржника. Заміна у цьому зобов’язанні
первісних кредитора та/чи боржника означає, що посвідчення договору вчинене і стосовно нових кредитора та/чи боржника, які є сторонами у відповідному
зобов’язанні за цим договором.
Отже, наведені вище положення статті 8 Закону України «Про нотаріат» і Порядку застосовні до сторін у зобов’язанні за нотаріально посвідченим договором. Тому ці положення застосовні до нових кредитора та/чи боржника, які бажають отримати дублікат нотаріально посвідченого договору. Таке посвідчення вчинене щодо сторін у зобов’язанні за договором, якими у разі заміни первісних кредитора та/чи боржника стають нові кредитор і/або боржник.
Позивач став новим кредитором у зобов’язанні за договором іпотеки унаслідок
укладення з банком як первісним кредитором договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором і договором іпотеки. Іпотека зареєстрована за позивачем. Тому позивача треба розглядати як особу, щодо якої відповідач вчинив відповідну нотаріальну дію. Інакше кажучи, оскільки позивач став новим кредитором у зобов’язанні за договором іпотеки, набувши тих самих прав, які первинно за цим договором належали ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», слід вважати, що відповідач вчинив нотаріальну дію (посвідчення договору іпотеки) і щодо позивача, безвідносно до того, що останній не вказаний у тексті цього договору як його сторона. Отже, позивач, який втратив оригінал договору іпотеки, має право на отримання дубліката цього договору, а відповідач безпідставно йому відмовив.
Рішення суду про зобов’язання нотаріуса видати позивачеві як новому кредитору дублікат договору іпотеки не встановлює обставин, які стосуються прав і обов’язків іпотекодавців, які не брали участі у справі, та не позбавляє їх права не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання їм доказів переходу до нового кредитора прав у відповідному зобов’язанні (частина друга статті 517
ЦК України), а також заперечувати проти вимоги нового кредитора (стаття 518 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що Закон No 775 -IX вніс зміни, зокрема, і до статті 53. У новій редакції ця стаття передбачає, зокрема, що дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, можуть бути видані за письмовою заявою
правонаступників осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а дублікат іпотечного договору – в тому числі за письмовою заявою іпотекодержателя за іпотечним договором.
Такі зміни, спрямовані на удосконалення механізму отримання дубліката нотаріально посвідченого документа, також підтверджують, що, формулюючи
відповідні приписи статей 8 і 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній
на час виникнення спірних правовідносин, парламент не мав на меті позбавити нових кредитора та/чи боржника у зобов’язанні за нотаріально посвідченим договором права отримати дублікат останнього у нотаріуса.
З огляду на викладений вище висновок Велика палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі No 200/19062/17, про те, що новий іпотекодержатель, який набув відповідні права на підставі договору про відступлення права вимоги, не має права на отримання у нотаріуса дубліката договору іпотеки.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що право на отримання такого дубліката має новий іпотекодержатель, який у встановленому порядку замінив
первісного у зобов’язанні за договором іпотеки. Обставини заміни сторони у зобов’язанні, зокрема переходу права іпотекодержателя від первісного до нового, потрібно встановлювати у конкретній справі на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу позивача слід задовольнити: рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення – про задоволення позову.
Детальніше з текстом постанови ВП ВС від 26 жовтня 2022 року у справі No 210/2257/19 можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107105869.