Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд застосував до ОСОБА_1 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Апеляційний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що він не є особою, яка відповідно до ст. 393 КПК має право подавати апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного характеру. Апеляційний суд виходив з того, що п. 5 ч. 1 ст. 393 КПК передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а сама ця особа не є суб’єктом апеляційного оскарження.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС встановила, що суд апеляційної
інстанції, повертаючи ОСОБА_1 його апеляційну скаргу, діяв усупереч вимогам
чинного кримінального процесуального закону та ст. 6 Конвенції, тому ухвала судді апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв’язку з таким.
Рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 як поданої особою, яка не вправі оскаржити судове рішення апеляційному порядку прийнято без урахування вимог чинного національного законодавства та практики ЄСПЛ.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на рішення суду першої інстанції спочатку подавав апеляційну скаргу захисник, якому апеляційний суд неодноразово повертав скаргу, а вже потім з апеляційною скаргою звернувся і сам ОСОБА_1.
Згідно з положеннями п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, є стороною
кримінального провадження.
У ч. 2 ст. 10 КПК зазначено, що у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом, певні категорії осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами тощо) під час кримінального провадження користуються додатковими гарантіями.
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного
характеру відбувається в особливому порядку, який визначено главою 39 КПК.
Згідно зі ст. 506 КПК, особа, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника, а ст. 507 КПК передбачено, що участь захисника в такому провадженні є обов’язковою.
Стаття 516 КПК передбачає, що ухвала суду, постановлена в межах такого
провадження, може бути оскаржена в порядку, передбаченому КПК. При цьому
норми кримінального процесуального закону не обмежують громадянина в його
процесуальних правах і не забороняють йому реалізовувати їх безпосередньо.
З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 як особа, щодо
якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного
характеру, не позбавлена права подавати апеляційну скаргу на судове рішення,
ухвалене в порядку, передбаченому главою 39 КПК.
Детальніше з текстом постанови ВС від 31.05.2022 у справі No 450/1333/16 (провадження No 51-586км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/104604299
.