Особливості арбітражних проваджень за регламентом ICC: адвокат Сергій Мельник

Під час вебінару у Вищій школі адвокатури на тему “Особливості арбітражних проваджень за регламентом ICC”, Мельник Сергій,адвокат, радник Секретаріату Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати (ICC) м. Париж, член Науково-експертної ради з міжнародного права НЮУ ім. Ярослава Мудрого, магістр міжнародного права університетів м. Женева, м. Берн та Центрально-європейського університету, м. Будапешт, детально розповів про регламент Міжнародної Торгової Палати, про спеціальні процедури за Арбітражним Регламентом ICС.

Завдання Міжнародної Торгової Палати (ІСС) – це сприяння миру у світі шляхом гармонізації міжнародної торгової практики та законодавств.

Міжнародна Торговельна Палата діє за рахунок таких органів:

  • Міжнародний Арбітражний Суд
  • Міжнародний Центр Альтернативного Вирішення Спорів ICC
  • Послуги експертизи
  • Ради з вирішення спорів

Щодо статистики, то кількість справ зареєстрованих за рік становить близько 1000 (2020р.). Найбільше спорів це галузь будівництва, енергетики, перевезення.

За регламентом ІСС провадження відбуваються наступними етапами:

  • • Заява про арбітраж
  • • Відповідь на заяву (30 днів )
  • • Формування складу арбітражного суду
  • • Передача справи арбітражному суду
  • • Акт про повноваження
  • • Процесуальний графік та нарада
  • • Слухання /Закриття розгляду справи
  • • Арбітражне рішення

Початок арбітражного провадження розпочинається із арбітражного застереження. Це застереження може бути змінене сторонами вже в процесі розгляду, але з обов’язковим надсиланням в інституцію письмового доказу про домовленість сторін.

Важливим аспектом є доктрина автономності: арбітражне застереження є відокремленим договором. Недійсність основного договору не тягне за собою недійсності арбітражного застереження.

Доктрина автономності гарантує, що процес буде проведений правильним шляхом, і навіть якщо договір буде визнаний не дійсним, то це все не буде мати негативних наслідків для самого провадження.

Стосовно заяви про арбітраж, то вона надсилається до секретаріату, де відбувається її перевірка і підготовка для подальшої передачі відповідачу.

Важливо зазначити, що дата отримання заяви секретаріатом для всіх цілей вважається датою початку арбітражного провадження.

За регламентом у відповідача є 30 днів, з моменту отримання заяви від секретаріату, для надсилання відповіді на заяву. Цей строк може бути продовжений , якщо заява від відповідача про продовження строку містить:

  • зауваження чи пропозиції щодо кількості арбітрів та їх відбору
  • пропозицію кандидатури арбітра (якщо це вимагається відповідно до Статей 12 та 13)

Під час формування складу арбітражного суду, кількість арбітрів визначають сторони за домовленістю. Це може бути одноособовий арбітр. Якщо сторони не запропонують кандидатуру одноособового арбітра, він призначається Судом ICC.

Також це може бути колегія з трьох арбітрів. В такому разі кожна сторона повинна запропонувати кандидатуру одного арбітра. Якщо будь-яка зі сторін не запропонує кандидатуру арбітра, то його призначає Суд. Третій арбітр призначається Судом, якщо сторони не домовилися про інший порядок його призначення.

Таким чином, якщо сторони не домовились про кількість арбітрів, Суд ICC призначає одноособового арбітра, за винятком випадків, коли Суд вважає, що характер спору вимагає призначення трьох арбітрів.

Коли сторони домовились про кандидатуру арбітра то відбувається його затвердження Генеральним секретарем Секретаріату або Судом ІСС.

В разі призначення арбітра для сторін, тоді Суд ІСС звертається за допомогою до національних комітетів.

Національні комітети:

  • Національні комітети – це бюро, які представляють ICC у відповідних країнах і діють в якості сполучної ланки між членами ICC та штаб-квартирою ICC.
  • Наразі ICC має національні комітети у 90 країнах. У країнах, де національний комітет ще не сформовано, компанії можуть приєднатися до ICC індивідуально, стаючи безпосереднім членом ICC. ICC має безпосередніх членів у понад 35 країнах.
  • За запрошенням Суду ICC пропонує арбітрів

До спеціальних процедур за арбітражним регламентом ІСС відносяться:

  • Процедура- надзвичайний арбітр. Мета якої необхідність застосування термінових забезпечувальних заходів, що не можуть бути відкладені до завершення формування складу арбітражного суду
  • Прискорена процедура. Головне її завдання це економія коштів сторін.

Коли особа погоджується бути арбітром за регламентом ІСС, то вона має наступні обов’язки:

  • До свого призначення або затвердження, потенційний арбітр підписує заяву про згоду на призначення, готовність, неупередженість та незалежність (ЗПГНН)
  • Потенційний арбітр у письмовій формі повідомляє Секретаріату про будь-які факти або обставини, які за своїм характером можуть поставити під сумнів незалежність арбітра з точки зору сторін, а також будь-які обставини, які можуть викликати обґрунтовані сумніви щодо неупередженості арбітра.
  • Секретаріат надає цю інформацію в письмовому вигляді сторонам і встановлює термін для можливих зауважень (Стаття 11(2)). Розкриття фактів потенційними арбітрами
  • Арбітр негайно повідомляє Секретаріат і сторони у письмовій формі про будь-які факти або обставини подібні до зазначених у пункті 2 Статті 11, стосовно неупередженості або незалежності арбітра, які можуть виникнути під час арбітражного провадження (Стаття 11(3)).

Щодо перевірки арбітражних рішень, то до підписання рішення, арбітражний суд повинен подати проект рішення до Суду ICC. Суд ICC може внести зміни стосовно форми рішення та, не впливаючи на свободу арбітражного суду щодо вирішення спору, може також звернути увагу на питання по суті. Рішення не може бути винесено арбітражним судом без затвердження його Судом ICC щодо форми. Рішення повинне містити мотиви, на яких воно засновано. Перевіряючи проекти рішень, Суд за можливості бере до уваги імперативні норми законодавства, чинного за місцем арбітражу. З усіх питань, прямо не врегульованих Арбітражним Регламентом, Суд ICC та склад арбітражного суду повинні діяти відповідно до духу Регламенту і докладати всіх можливих зусиль задля того, щоб арбітражне рішення мало виконавчу силу.