Судову практику щодо застосування спеціального законодавства у кредитних спорах, боржником у яких є внутрішньо переміщена особа, представив суддя Великої Палати Верховного Суду Сергій Мартєв.
Про це повідомляє Судова влада.
Він зазначив, що з 2021 року на розгляді КЦС ВС перебувало лише шість справ відповідної категорії. Це свідчить про те, що ті мінімальні гарантії для ВПО у кредитних правовідносинах, які надані спеціальним законодавством, майже не застосовуються на практиці. Проблема в тому, що, по-перше, ВПО недостатньо поінформовані про відповідні гарантії. По-друге, під час розгляду кредитних спорів за участю ВПО фактично не встановлюється їх спеціальний статус внутрішньо переміщених осіб, який зумовлює специфіку розгляду спору. Доповідач зауважив, що судам необхідно перевіряти статус фізичної особи і відповідно до її статусу обирати норми, які регулюють спірні правовідносини.
Законодавство, яке дотичне до кредитних спорів за участю ВПО, зазначив суддя, складається із загальних норм (стосуються всіх позичальників під час воєнного стану) і спеціальних норм (стосуються лише ВПО).
Щодо першої категорії слід звернути увагу на Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Зокрема, цим Законом внесено зміни до пунктів 18, 19 «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України, відповідно до яких, зокрема на період воєнного стану, позичальників звільнено від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення сплати за кредитним договором.
В аспекті спеціальних норм Сергій Мартєв навів Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Стаття 15 цього Закону, зокрема, передбачає, що упродовж строку тимчасової окупації особи, які проживають на тимчасово окупованій території або перемістилися з неї, звільняються від обов’язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об’єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Щоправда, норма поширюється лише на житло: квартири площею до 60 кв. м, будинки – до 120 кв. м.
Доповідач розповів про Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Цей Закон запровадив мораторій на виконання договірних зобов’язань і на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними й іншими договірними зобов’язаннями на час проведення АТО для громадян, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися в період із 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Стаття 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачає, що загальна сума процентів за кредитним договором та/або договором позики, боржником за яким є ВПО, не може перевищувати суму процентів, нарахованих протягом строку, на який надавався кредит (позика) за мінімальною ставкою, визначеною в договорі.
Відповідно до цієї статті, за невиконання чи неналежне виконання ВПО зобов’язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру. Кредитор зобов’язаний здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та/або договором позики в семиденний строк з дня надходження письмового звернення від внутрішньо переміщеної особи. А якщо кредитор цього не зробив, то така заборгованість вважається автоматично перерахованою.
Відступлення (продаж, передання) права вимоги за кредитним договором та/або договором позики, позичальником за яким є ВПО, визначена в ч. 1 ст. 9-2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», без згоди боржника забороняється (крім випадків, коли проводиться ліквідація кредитора).
Доповідач звернув увагу, що вказана стаття не поширюється на осіб, які залишилися проживати на окупованих територіях, а також осіб, що на дату окупації вже мали прострочену заборгованість. «Таким чином законодавець реалізував принципи розумності, добросовісності та справедливості: якщо особа не є добросовісним боржником, відповідні гарантії їй не надаються», – сказав Сергій Мартєв.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.