Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.
Обставини справи: начальник управління по газопостачанню та газифікації ПАТ ОСОБА_1 та заступник голови правління з охорони праці ПАТ ОСОБА_2 як особи, які зобов’язані дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, обвинувачувалися органом досудового розслідування у тому, що допустили порушення правил безпеки в управлінні по газопостачанню
та газифікації ПАТ, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК.
Орган досудового розслідування в основу обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2
поклав, зокрема, акти перевірок суб’єкта господарювання ПАТ та його структурних підрозділів, проведених ГУ Держпраці на підставі ухвал слідчого судді місцевого суду, якими надано дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки з питань додержання вимог Закону України «Про охорону праці», інших законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і додержання трудового законодавства України суб’єктом господарювання — ПАТ та його структурними виробничими підрозділами.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: за вироком місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано невинуватими у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 272 КК та виправдано у зв’язку з недоведеністю вчинення кримінального
правопорушення, в якому вони обвинувачувалися.
Виправдовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції визнав недопустимими доказами акти перевірок суб’єкта господарювання ПАТ та його структурних підрозділів ГУ Держпраці. Обґрунтовуючи свої висновки, суд вказав, що ухвали слідчого судді місцевого суду, якими надано дозвіл на проведення
позапланової виїзної перевірки, скасовані ухвалами апеляційного суду, а КПК не передбачає повноважень слідчого або прокурора «призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом».
Апеляційний суд залишив без зміни вказаний виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
У касаційній скарзі прокурор вказує про безпідставність аргументів судів першої та апеляційної інстанцій про визнання недопустимими актів перевірок суб’єктів господарювання ПАТ та його структурних підрозділів ГУ Держпраці. Також прокурор вказує, що ухвали апеляційного суду щодо скасування ухвал слідчого судді місцевого суду, якими задоволено клопотання слідчих СУ ГУНП про надання дозволу та проведення позапланової виїзної перевірки, стосувалися не наказів державного органу — ГУ Держпраці як суб’єкта владних повноважень, а лише відповідності вимогам закону клопотань слідчого.
Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтування позиції ККС: колегія суддів ККС визнала касаційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не встановила істотних
порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного
застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли бути
підставами для скасування чи зміни судових рішень.
Посилаючись на правову позицію ВС, викладену в постанові від 06.03.2018 у справі No 51-499км17, суд першої інстанції вважав, що відповідно до положень КПК слідчий суддя не має повноважень приймати рішення щодо проведення перевірок. Таким чином, надавши слідчому дозвіл на проведення перевірки, слідчий суддя прийняв рішення, яке не передбачене КПК. Ухвалами апеляційного суду ухвали слідчого судді місцевого суду скасовані, постановлені ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки. Саме тому зазначені докази суд першої інстанції визнав недопустимими.
Апеляційний суд погодився з вказаними висновками суду першої інстанції.
Колегія суддів ККС стверджує про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Так, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, роз’яснив, що з 15.07.2015 прокурор і слідчий не мають повноважень «призначати ревізії і перевірки». Зазначені законодавчі зміни в сукупності з положеннями п. 2 постанови КМУ від 13.08.2014 No 408 «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами» були підставою звернення сторони обвинувачення до слідчого судді з клопотаннями про надання дозволу на проведення перевірок, за наслідком розгляду яких було постановлено ухвали про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки. Однак, відповідно до положень КПК, з огляду на правову позицію ВС, викладену в постанові від 06.03.2018 у справі No 51-499км17, слідчий суддя не має повноважень приймати рішення щодо проведення перевірок.
Призначення позапланової перевірки не є ні слідчою (розшуковою) дією, ні НСРД, ні заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких вправі звертатися слідчий за погодженням із прокурором до слідчого судді
Використання виразу «витребування та отримання» у ч. 2 ст. 93 КПК передбачає повноваження використовувати як докази висновки ревізій і актів перевірок (як і будь-які інші документи), що існують незалежно від кримінального розслідування. Отже, КПК не встановлює можливості отримання доказів шляхом надання дозволу на проведення позапланової перевірки ані слідчими суддями, ані прокурорами, ані слідчими. Результати таких перевірок, призначених у межах розслідування кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді, є недопустимими доказами і відповідно до ч. 2 ст. 86 КПК не повинні бути використані під час ухвалення судових рішень у межах кримінального провадження.
Детальніше з текстом постанови від 16.11.2021 у справі No 234/8805/18 (провадження No 51-2318км21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/101282920