Пасивна поведінка скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження: ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя  № 3402/0/15-19 від 10 грудня 2019 року «Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2019 року № 1067/2дп/15-19 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності».

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                            15 листопада 2021 року у справі № 9901/462/21 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, викладених у її мотивувальній частині.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 23 серпня 2022 року подав                     апеляційну скаргу, яка надійшла до Великої Палати Верховного Суду 31 серпня           2022 року, в якій, зокрема, просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 9901/462/21, посилаючись на те, що з повним текстом оскаржуваної ухвали він ознайомився лише 16 серпня 2022 року. Зазначив, що поштового відправлення з оскаржуваною ухвалою не отримував, натомість підпис на рекомендованому повідомленні про його вручення                                           № 0102932122224 у графі «Розписка про одержання» вчинено невідомою йому особою. Крім цього, у графі «Отримано особисто», яка, на його думку, підлягає заповненню працівником поштового відділення, міститься прізвище ОСОБА_2 без ініціалів, що також свідчить про відсутність підстави вважати, що саме ОСОБА_1 отримав зазначене поштове відправлення. Вказував, що систематично намагався дізнатися про стан розгляду його позовної заяви, однак на сайті «Судова влада України» до цього часу зазначена інформація, що справа не розглянута. Також просив врахувати, що з                 18 жовтня 2021 року в Одеській області встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки, який діяв до 07 грудня 2022 року, а з 24 лютого 2021 року в Україні введено воєнний стан, що унеможливило з’ясування стану розгляду справи безпосередньо в суді та за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, який тривалий час не працював.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі             № 9901/462/21, викладені у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку; апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Скаржника повідомлено про недоліки апеляційної скарги та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для їх усунення шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та надання належних доказів поважності пропуску цього строку.

У зазначеній ухвалі скаржнику також роз’яснено, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

На виконання зазначеної ухвали 22 вересня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв’язку до Великої Палати Верховного Суду заяву (яка зареєстрована            23 вересня 2022 року), у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у цій справі, оскільки отримав його лише 17 вересня 2022 року. Зазначив, що працівники відділення поштового зв`язку № 4, яке розташоване за адресою: 65044, місто Одеса, вулиця Семінарська, 4, випадково (без належної довіреності) передали поштове відправлення № 0102932122224, надіслане у справі № П/9901/462/21, іншій особі ( ОСОБА_3 ) без належної довіреності. Стверджує, що ця особа проживає та зареєстрована окремо від нього, не є членом його сім`ї відповідно до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а відтак випадково отримала зазначене поштове відправлення та передала його ОСОБА_1 лише 17 вересня 2022 року, що свідчить про наявність підстав для поновлення процесуального строку на підставі статті 121 КАС України. На підтвердження зазначених обставин скаржник долучив заяву ОСОБА_3 , посвідчену 18 вересня     2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу   Главацьким В. А., зареєстровану в реєстрі за № 1246.

Надаючи оцінку викладеним доводам скаржника, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя                 статті 2 КАС України).

На підставі статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.

ЄСПЛ у параграфах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06) нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права в такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду (порушення                                статті 6 Конвенції).

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки ? це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені ? встановлюються судом.

Згідно з положеннями частин першої – третьої статті 295 КАС України апеляційна  скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким  чином, строк, передбачений  частиною   першою  статті   295  КАС  України, є

процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, та підтверджені належними та допустимими доказами.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Зокрема, з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві – це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року, постановленій у цій справі, звертала увагу скаржника на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.

При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв`язку з тривалістю пропущеного строку.

Також Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року, постановленій у цій справі, звернула увагу на те, що позивач як особа, яка має відповідні професійні знання (перебуває на посаді судді), є обізнаним з правами та обов`язками учасників справи; з діями суду після одержання позовної заяви, зокрема правовою регламентацією процедури відкриття провадження у справі, порядком та строками, протягом яких судом ухвалюються рішення про повернення позовної заяви, відмову у відкритті та відкриття провадження у справі; зі строками на апеляційне оскарження ухвали суду та порядком їх обчислення.

Велика Палата Верховного Суду під час постановлення зазначеної ухвали встановила, що згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення            № 0102932122224, а саме ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 9901/462/21, така направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та вручена 31 грудня 2021 року, у графі «Розписка про одержання» зазначено підпис, напроти графи «Особисто» вказано « ОСОБА_2 ».

При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місця проживання (перебування) фізичних осіб ? учасників судового процесу на час вчинення                                    тих чи інших процесуальних дій. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду надіслав копію оскаржуваної ухвали саме за вказаною позивачем в адміністративному позові адресою його місця проживання (перебування), правильність зазначення якої на поштовому відправленні не оспорювалася ним і в апеляційній скарзі.

Як убачається із поданої до Великої Палати Верховного Суду заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку та долученої до неї заяви ОСОБА_3 , посвідченої 18 вересня 2022 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Главацьким В. А., зареєстрованої в реєстрі за № 1246, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стверджують, що поштове відправлення № 0102932122224, а саме ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі             № 9901/462/21, відправлене на ім`я ОСОБА_1 , було помилково без                               належної довіреності вручене ОСОБА_3 , який відповідно до декларації  ОСОБА_1 , уповноваженого на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не є членом його сім`ї з 2017 року. Зазначене поштове відправлення ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 17 вересня 2022 року, що, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для поновлення процесуального строку оскарження судового рішення у цій справі.

Проаналізувавши зміст заяви про усунення недоліків, Велика Палата Верховного Суду не встановила жодних поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки зазначення скаржником нової дати отримання оскаржуваного судового рішення – 17 вересня 2022 року – після його ознайомлення з повним текстом такого 16 серпня 2022 року (як про це зазначав сам скаржник в апеляційній скарзі та вбачається з матеріалів справи) та подання апеляційної скарги на нього 23 серпня   2022 року не може бути визнано об`єктивною та непереборною обставиною, яка б свідчила про поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження             (7 місяців).

Натомість та обставина, що поштове відправлення № 0102932122224, а саме ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 9901/462/21, відправлене на ім`я ОСОБА_1 , могло бути отримане                   31 грудня 2021 року не позивачем або ж неуповноваженою ним особою, враховувалась під час постановлення ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня                       2022 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Зокрема, у цьому судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, будучи обізнаним про передбачені законодавством строки постановлення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судового рішення за результатами розгляду питання щодо можливості відкриття провадження у справі за його адміністративним позовом та про строки його надсилання, позивач повинен був вчиняти активні дії, спрямовані на його отримання у відділенні поштового зв`язку (навіть якщо ОСОБА_1 або уповноважена ним особа не отримали копії цього рішення 31 грудня 2021 року, як про це зазначає позивач в апеляційній скарзі, то після подання адміністративного позову та спливу передбачених КАС України строків для ухвалення відповідного судового рішення він повинен був вчиняти активні дії з метою з`ясування, чи надходила йому відповідна кореспонденція за вказаною в позовній заяві адресою), та/або ж  шляхом  ознайомлення  з  рішенням  після  його  оприлюднення  в Єдиному державному реєстрі судових рішень (23 грудня 2021 року).

Не надаючи оцінки доводам позивача щодо вручення 31 грудня 2021 року неуповноваженій особі – ОСОБА_3 поштового відправлення № 0102932122224, а саме ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                    21 грудня 2021 року у справі № 9901/462/21, відправленої на ім`я ОСОБА_1 , Велика Палата Верховного Суду зазначає, що незалежно від того, чи було вручено це поштове відправлення належній чи неналежній особі, позивач мав можливість ознайомитись з оскаржуваним судовим рішенням з моменту його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, тобто з 23 грудня 2021 року, до моменту обмеження доступу до нього у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, а також у подальшому ? після часткового відновлення Державною судовою адміністрацією України доступу до нього з 05 квітня 2022 року (у випадку, якщо скаржнику такий доступ було відновлено) чи з 20 червня 2022 року (з дати відновлення загального доступу до цього реєстру) або ж продемонструвати зацікавленість щодо стану розгляду справи, наприклад, шляхом скерування відповідного запиту до суду, заяви про видачу копії судового рішення або ж ознайомлення з матеріалами справи.

Натомість жодних запитів стосовно надання інформації про стан розгляду справи, заяв щодо ознайомлення з її матеріалами, надсилання копії оскаржуваного судового рішення, зокрема, на офіційну електронну адресу позивача або щодо обставин, які об`єктивно перешкоджали ОСОБА_1 отримати копію цього рішення в паперовій формі, надісланих відповідно до вимог КАС України, від скаржника до суду до                    09 серпня 2022 року не надходило.

При  цьому,  як убачається  зі  змісту  ухвали  від  07 вересня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апелянт не обґрунтував наявності поважних обставин, які б унеможливили його ознайомлення з текстом оскаржуваної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у період з 23 грудня 2021 року до 24 лютого 2022 року  та в період з 05 квітня 2022 року (в разі якщо скаржнику такий доступ було відновлено) або ж з 20 червня   2022 року (з дати відновлення загального доступу до зазначеного реєстру) до                   16 серпня 2022 року. Крім того, позивач не навів поважних підстав, які б унеможливлювали отримання ним копії оскаржуваного судового рішення в суді першої інстанції, зокрема, з огляду на ту обставину, що судове рішення складено ще 21 грудня 2021 року.

Так, відповідно до статей 2, 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, що є автоматизованою системою збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному вебпорталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованими доводи скаржника про неможливість з`ясування стану розгляду справи безпосередньо у Верховному Суді, а також з огляду на інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, після 24 лютого 2022 року (скаржником допущено описку та зазначено                 24 лютого 2021 року) у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки частинами першою та четвертою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року          № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами; створення надзвичайних та особливих судів не допускається, а відтак робота Верховного Суду не була припинена. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що посилання скаржника на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги без зазначення конкретних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з апеляційною скаргою, та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги. До того ж пропуск цього строку відбувся ще до введення воєнного стану в Україні: оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена 21 грудня 2021 року, а воєнний стан в Україні введено більш ніж через два місяці.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 вересня 2022 року про залишення апеляційної скарги без рухувизнала необґрунтованими доводи скаржника про невідображення актуальної інформації щодо стану розгляду справи на офіційному вебпорталі судової влади України як підстави для поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки наведене не спростовує можливості отримання такої скаржником в інший з наведених вище способів.

Щодо посилань апелянта на необхідність врахування тієї обставини, що з 18 жовтня 2021 року в Одеській області встановлено «червоний» рівень епідемічної небезпеки, який діяв до 07 грудня 2022 року, Велика Палата Верховного Суду у вищезазначеній ухвалі зауважила, що скаржником у цьому випадку ймовірно допущено описку в зазначенні року «2022» замість «2021», а відтак оскільки оскаржуване судове рішення постановлене після 07 грудня 2021 року (21 грудня 2021 року), то відповідні доводи жодним чином не впливають на можливість його оскарження у встановлений процесуальним законодавством строк. Поновлення пропущеного процесуального строку здійснюється судом, якщо такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлені саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Для поновлення строку недостатньо лише посилання на наявність таких обмежень. Необхідним є наведення конкретних обставин та надання скаржником відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації ним своїх прав. Натомість скаржник належним чином не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів того, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Водночас Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ОСОБА_1 не обґрунтував наявності поважних причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги і в заяві, поданій на виконання ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року, постановленій у цій справі, про залишення апеляційної скарги без руху. Жодних фактичних даних та аргументів на підтвердження обставин, які об`єктивно перешкоджали ознайомленню з оскаржуваним судовим рішенням після 23 грудня 2021 року та поданню апеляційної скарги в строки, передбачені процесуальним законом, скаржником не надано.

Таким чином, процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав, готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду, достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку. ОСОБА_1 не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на апеляційне оскарження судових рішень через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.

Зважаючи на положення чинного процесуального законодавства та зміст  ухвали від 07 вересня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху, постановленої у цій справі, а також значний проміжок часу, що сплинув з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення, дати його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень до дня подання апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для визнання поважною причини пропуску строку на апеляційне оскарження, що наведена ОСОБА_1 у заяві про поновлення процесуального строку від 22 вересня 2022 року, а відтак визнає таку неповажною.

Поновлення судом строку на апеляційне оскарження з урахуванням вищезазначеного не відповідатиме принципу правової визначеності як одного з основних елементів принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 9901/462/21.

Керуючись статтями 292, 293, 295, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

1. Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня  2021 року у справі № 9901/462/21.

2. Відмовити ОСОБА_1 в поновленні процесуального строку на оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 9901/462/21.

3. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного  адміністративного  суду  у  складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом  ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.

4. Надіслати копії цієї ухвали учасникам справи, а скаржнику ? разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач  І. В. ЖелєзнийСудді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна І. В. Ткач О. С. Золотніков О. С. Ткачук Л. Й. Катеринчук С. П. Штелик Г. Р. Крет