Секретар Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк розповіла про роль судових експертів при встановленні причинно-наслідкового зв’язку між винними діями агресора та спричиненою шкодою.
Про це повідомляє прес-служба Судової влади.
Суддя ККС ВС наголосила, що для суддів кримінальної юрисдикції під час розгляду кримінальних проваджень важливим є встановлення контекстуального елементу воєнного злочину, тобто встановлення того, що злочин вчинено в умовах міжнародного збройного конфлікту, а суб’єкт злочину усвідомлює, що він діє в цих умовах. Для доведення цього елементу можуть використовуватися й висновки експертів, з яких би слідувало про зв’язок діяння, вчиненого особою, з міжнародним збройним конфліктом. Це свідчитиме про наявність контекстуального елементу воєнних злочинів і дасть змогу довести факт того, що саме діями осіб, пов’язаних з рф, спричинено шкоду нашим громадянам та державі.
Спікерка навела як приклад вирок Деснянського районного суду Чернігівської області від 8 серпня 2022 року у справі № 750/2891/22. Цим вироком було засуджено російського військового, який танком розстрілював житлові будинки в Чернігові (його дії кваліфіковані за ст. 438 КК України – порушення законів та звичаїв війни).
У вироку суд послався на висновок експерта, який проводив вибухотехнічну експертизу. Експерт звернув увагу на те, з якого типу зброї було зроблено постріл, аналізував категорію боєприпасів, пов’язав обстановку, яка залишилася після вибуху, з оглядом місця події. У цьому випадку було чітко зрозуміло, що постріл здійснила особа, яку було ідентифіковано як військовослужбовця рф. Тобто експерт установив зв’язок між діянням, яке вчинила особа, та збройною агресією рф.
Доповідачка зауважила, що у випадках, коли йдеться про призначення експертизи відеозаписів, постає питання про можливість використання цифрових доказів. Відеозапис може бути ключовим доказом, що пов’язує вчинення злочину з його суб’єктами – російськими військовими.
Традиційно експерти в кримінальних провадженнях звертають увагу на те, що вони можуть робити висновок лише щодо оригіналу відеозапису. Проте в європейських державах існує можливість експертного аналізу достовірності відеозаписів, що не є оригіналами. Тому виникає питання щодо можливості ширшого використання цифрових доказів, отриманих у форматі відео в національному кримінальному процесі. Адже часто такі цифрові докази – один із ланцюгів поєднання і доведення причинно-наслідкового зв’язку між діянням, вчиненим особою, та збройною агресією.
Водночас Наталія Антонюк зазначила про те, що підхід до оцінки допустимості доказів, у тому числі цифрових, має бути універсальним у всіх провадженнях, незалежно від того, стосуються вони воєнних чи інших категорій кримінальних правопорушень.