Європейський суд з прав людини 8 жовтня 2026 року ухвалив рішення у справі «Грассуччі та інші проти Італії»(заява № 12952/13 та ще чотири заяви).
Суд одноголосно визнав, що податкові спори, в яких платникам нарахували штрафні надбавки до податку, тривали надмірно довго: від 8 років 9 місяців до 24 років 7 місяців. Ключовий висновок стосується не лише строків.
Касаційний суд Італії роками відмовляв у компенсації за тривалі податкові провадження, вважаючи штрафи недостатньо тяжкими, щоб прирівнювати їх до кримінальних санкцій. ЄСПЛ визнав такий підхід несумісним з Конвенцією, а національний засіб захисту в податкових справах — неефективним.
Рішення ухвалила палата Першої секції, тож воно ще не є остаточним (п. 2 ст. 44 Конвенції).
Обставини справи
Заявники — четверо громадян Італії та одна компанія — оскаржували податкові донарахування разом зі штрафами (pena pecunaria). Розмір санкцій різнився кардинально: від 140–180 євро за кожен рік у справі Марокко до 1,44 млн євро у справі компанії «Марфарма Холдинг». Один із заявників, Марко Грассуччі, є адвокатом і представляв себе в ЄСПЛ самостійно.
В Італії діє так званий закон Пінто (Закон від 24 березня 2001 року № 89), який дає змогу отримати компенсацію за надмірну тривалість судового провадження. Заявники у трьох справах звернулися з такими вимогами, однак суди відмовили. Касаційний суд Італії виходив з того, що стаття 6 Конвенції застосовується до податкових санкцій лише тоді, коли вони за своєю тяжкістю є альтернативою кримінальному покаранню або можуть бути замінені позбавленням волі. Згодом він ще й посилив цей підхід: для визнання санкції кримінальною мало б бути недостатньо її каральної мети, потрібна окрема норма кримінального характеру. Заявники у двох інших справах до суду за законом Пінто не зверталися, вважаючи цей засіб марним.
Чому ЄСПЛ застосував кримінальний аспект статті 6
Суд нагадав, що «кримінальне обвинувачення» є автономним поняттям Конвенції і визначається за критеріями Енгеля, зокрема в податкових справах. Те, що штрафні надбавки передбачено податковим, а не кримінальним законодавством Італії, не є вирішальним:
- надбавки ґрунтувалися на загальних нормах, які стосуються всіх платників податків;
- вони мали водночас стримувальну та каральну мету, а цього самого собою достатньо для визнання санкції кримінальною (рішення «Юссіла проти Фінляндії»);
- заявникам загрожували надбавки до 200 % від суми податку.
Аргумент уряду, що санкції замалі, Суд відхилив прямо: незначний розмір санкції не виводить її за межі статті 6 Конвенції.
Водночас ЄСПЛ зазначив, що податкові надбавки не належать до «жорсткого ядра» кримінального права, тому гарантії статті 6 можуть застосовуватися до них не в повному обсязі.
Засіб захисту, який існує лише на папері
Уряд стверджував, що закон Пінто є ефективним засобом, оскільки Касаційний суд оцінює податкові санкції за критеріями Енгеля. Однак ЄСПЛ звернув увагу, що уряд не навів жодного прикладу, коли національні суди визнали б кримінальний аспект статті 6 застосовним до податкового спору. Натомість заявники посилалися на багаторічну практику відмов. Тому Суд відхилив заперечення уряду про невичерпання національних засобів захисту і визнав порушення статті 13 Конвенції щодо двох заявників, які до судів за законом Пінто не зверталися.
ЄСПЛ уточнив наслідки для майбутніх справ. Неефективність засобу є результатом тлумачення закону національними судами, а не вадою самого закону. Тому для всіх податкових проваджень, що завершаться після набуття цим рішенням статусу остаточного, звернення за законом Пінто знову буде обов’язковим до подання заяви до ЄСПЛ. Національні суди, у свою чергу, мають тлумачити закон так, щоб запобігти подібним порушенням.
З якого моменту рахувати строк
Уряд пропонував рахувати тривалість провадження з моменту звернення платника до суду. ЄСПЛ цей підхід не прийняв. Строк починається тоді, коли платника повідомили про намір податкового органу оскаржити суму податку і застосувати штраф. Попередні контакти з податковим органом, запити на пояснення й навіть протокол про встановлення порушень (processo verbale di constatazione) Суд вважав підготовчими діями, які самі не впливають на правове чи майнове становище платника. Відлік починається з дня вручення повідомлення про донарахування з визначенням санкцій.
За таким підходом провадження тривали від 8 років 9 місяців до 24 років 7 місяців. Ні суди, ні уряд не навели жодної причини, яка б це виправдовувала, тож ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо всіх заявників.
Компенсація
Марко Грассуччі отримав 16 640 євро моральної шкоди та 4 000 євро витрат, компанія «Марфарма Холдинг» — 3 300 євро моральної шкоди та 1 000 євро витрат (вона вимагала 6,5 млн євро), Бенедіно Пінотті — 6 400 євро моральної шкоди та 1 000 євро витрат. Спадкоємці Франческо Марокко вимог про справедливу сатисфакцію не заявляли.
Що це означає для захисту в податкових спорах
Чинна норма і практика ЄСПЛ. Штрафні санкції, які мають каральну та стримувальну мету й поширюються на всіх платників податків, є «кримінальним обвинуваченням» у розумінні статті 6 Конвенції незалежно від розміру. Протилежне тлумачення національних судів не має значення для Страсбурга.
Аналітично. Для українських податкових спорів рішення має практичне значення. Штрафні (фінансові) санкції за Податковим кодексом України загалом відповідають тим самим ознакам: вони застосовуються до всіх платників і мають каральну мету. Отже, захист може посилатися на гарантії кримінального аспекту статті 6 Конвенції, зокрема на право на розгляд справи впродовж розумного строку. Логіка ЄСПЛ щодо початку відліку також переноситься на український процес. Акт податкової перевірки подібний до італійського протоколу про встановлення порушень, тому відлік, найімовірніше, починатиметься з податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу. Тривалість адміністративного оскарження в податковому органі при цьому, за логікою ЄСПЛ, входить до загального строку.
Український контекст. Україна не має спеціального компенсаторного механізму, подібного до італійського закону Пінто. ЄСПЛ неодноразово визнавав порушення статті 13 Конвенції у справах проти України через відсутність ефективного засобу захисту від надмірної тривалості проваджень, зокрема у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01, рішення від 30 березня 2004 року) та в рішенні «Латюк та інші проти України» від 27 жовтня 2022 року. Тому в багаторічних податкових спорах, де застосовано штрафні санкції, заява до ЄСПЛ за пунктом 1 статті 6 і статтею 13 Конвенції залишається реальним інструментом.
Читайте також на ADVOKAT POST
- Коли мова йде про тлумачення обсягу поняття «злочин» в автономному значенні статті 6 Конвенції, ЄСПЛ має сам провести оцінку цього питання: GESTUR JÓNSSONAND RAGNAR HALLDÓR HALL v. Iceland — як ЄСПЛ застосовує критерії Енгеля до штрафів, не визнаних кримінальними національним законом.
- Конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень: ВП ВС — які наслідки має для української справи рішення ЄСПЛ про надмірну тривалість провадження.
- Розумні строки розгляду справи судом: критерії ЄСПЛ та національна практика – суддя Людмила Макаренко— критерії розумного строку в практиці ЄСПЛ і українських судів.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.