26 травня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової
палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження справу за заявою приватного виконавця виконавчого округу Київської області про заміну у виконавчому провадженні сторони (боржника) з виконання рішення суду.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив заяву
приватного виконавця про заміну сторони у виконавчому провадженні (боржника), оскільки магазин і земельну ділянку, на які в судовому порядку звернено стягнення через невиконання умов договорів кредиту й іпотеки, суд згодом поділив між боржником і його дружиною як майно подружжя, по 1/2 його частині. При його поділі до дружини разом із правом власності на частину предмета іпотеки перейшли всі права і обов’язки іпотекодавця.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.
Процесуальний закон і закон, який регулює підстави, порядок та спосіб
виконання судових рішень, не обмежують можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (стадій) здійснення виконавчого провадження, наприклад у зв’язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого документа.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі, зокрема, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язковими для особи, яку він замінив.
Відповідно, заміна сторони її правонаступником можлива також на стадії
виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України, стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження»).
У статті 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного
нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена
інформація про обтяження майна іпотекою.
Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус
іпотекодавця і має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним
договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття ним права власності
на предмет іпотеки.
Особливістю справи, що переглядлася, є те, що первісний боржник не вибуває
з виконавчого провадження повністю, тому правонаступництво ґрунтується
на частковій зміні суб’єктного складу учасників зобов’язання, коли попередній
боржник існує одночасно з новим, але наслідками ухвалення рішення суду про
визнання за відповідачем права власності на 1/2 частку у майні, що перебуває
в іпотеці, є застосування інституту правонаступництва як базового цивілістичного інституту з відповідними правовими наслідками та особливостями виконавчого провадження, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження».
Верховний Суд зазначав, що відсутність у чинному законодавстві України норми, яка прямо визначає правові наслідки поділу спільного сумісного майна подружжя для цілей матеріального іпотечного правовідношення та, відповідно,
процесуального правовідношення, не має створювати перешкоди для захисту
інтересів добросовісного кредитора / іпотекодержателя.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі No 381/979/15-ц (провадження No 61-16117св20) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/97285796