За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 187 КК, якою
ухвалу суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У касаційній сказі захисник, серед іншого, посилається на те, що в основу
вироку покладені недопустимі докази, зокрема, показання з чужих слів.
ВС залишив оскаржувані вирок та ухвалу без змін.
ВС не погодився з доводами захисника про те, що показання свідків ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є недопустимими доказами у кримінальному
провадженні через те, що вони є показаннями з чужих слів.
За змістом положень статей 86, 87 КПК доказ визнається допустимим, якщо
він отриманий у порядку, встановленому КПК. Положеннями ст. 97 КПК
передбачено, що показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній,
письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є працівниками поліції, які
прибули за викликом на місце вчиненого та затримували ОСОБА_2, який шляхом
погрози позбавити життя, яку малолітній потерпілий сприйняв реально, відібрав
у нього мобільний телефон.
У судовому засіданні свідки повідомляли виключно ті факти та обставини
затримання засудженого, очевидцями яких вони були безпосередньо, на які суд
і послався у своєму рішенні. Тому через призму кримінального процесуального
закону їх показання не є показаннями з чужих слів.
Частина 7 ст. 97 КПК передбачає, що у будь-якому разі не можуть бути визнані
допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим,
прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
Як встановлено вироком суду , вище зазначені свідки були учасниками подій,
вони не давали в судовому засіданні свідчень стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
З огляду на це у суду першої інстанції не було підстав визнавати такі свідчення недопустимими доказами.
Тому у суду не було підстав визнавати такі свідчення недопустимими доказами.
Детальніше з текстом постанови ВС від 25.10.2018 у справі No 161/7193/16-к (провадження No 51-3025км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/77607631