07 листопада 2022 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного
цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Суди встановили, 24 липня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, від якого мають двох дітей.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
ОСОБА_3 подала до суду довідку з жіночої консультації Броварської
багатопрофільної клінічної лікарні від 14 листопада 2020 року про те що вона
перебуває на 12 тижні вагітності.
Рішенням міськрайонного суду позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення міськрайонного суду скасовано,
провадження у справі закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач надала довідку з жіночої консультації, згідно з якою вона знаходиться на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності – 12 тижнів. Отже, положення частини другої статті 110 СК України виключають провадження у справі за умови вагітності дружини. Факт вагітності дружини є безумовною правовою підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи. Суд керувався пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, частиною другою статті 110 СК України.
Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, справу передав на новий
розгляд до суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив
протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини.
У нормі частини другої статті 110 СК України встановлено лише неможливість
пред’явлення позову про розірвання шлюбу за певних умов. Тобто, виходячи з граматичного способу тлумачення, у вказаній нормі СК України застосовується
термінологія ЦПК України щодо пред’явлення позову (стаття 184 ЦПК України).
У цій справі на час пред’явлення позову ОСОБА_1 усі вимоги закону виконав і факту вагітності відповідача не було.
Тлумачення положень частини другої статті 110 СК України свідчить про те, що вони спрямовані лише на унеможливлення пред’явлення позову про розірвання
шлюбу до дружини, яка перебуває у стані вагітності, та протягом одного року після народження дитини, що надає право суду закрити провадження у справі,
якщо згадана вимога на час пред’явлення позову не була додержана.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, яку застосував суд апеляційної інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі,
якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, положення пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України не передбачають закриття провадження у випадку, якщо у справах про розірвання
шлюбу вагітність дружини настала після пред’явлення до суду позову.
Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі з посиланням на те, що факт вагітності дружини є безумовною правовою підставою, яка унеможливлює подальший розгляд справи, наведене не врахував.
Верховний Суд звертає увагу й на те, що відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Принцип добровільності шлюбу передбачає як право на шлюб, так і право на розірвання шлюбу, що усуває порушення прав людини та випадків можливої
дискримінації.
Право на справедливий суд, що гарантується статтею 6 Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, також має реалізуватися через принципи справедливості, добросовісності та розумності, як універсальні засади регулювання сімейних відносин (частина дев’ята статті 7 СК України).
Збалансовуючи інтереси подружжя у наведеній ситуації при застосуванні частини другої статті 110 СК України, законодавець передбачив захист прав дитини. Так, відповідно до частини другої статті 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. При цьому, встановлюючи обмеження саме на пред’явлення позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини для обох з подружжя, законодавець, забезпечуючи правову охорону материнства і дитинства та регулювання сімейних відносин з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, намагаючись зберегти сім’ю й забезпечити право на сімейне виховання новонародженої дитини, при цьому поважає право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини шляхом розірвання шлюбу, якщо відпадають обставини, які слугують перепоною для пред’явлення позову.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вказаних вимог закону не звернув уваги на доводи позивача про те, що він та ОСОБА_3 не проживають разом із вересня 2019 року, шлюбні відносини між сторонами були припинені 15
листопада 2019 року, проте відповідач завагітніла у серпні 2020 року, тобто після
пред’явлення ним позову та через одинадцять місяців після припинення спільного проживання. Відповідач ці обставини не спростувала.
При застосуванні положень частини другої статті 110 СК України визначальним є факт перебування дружини у стані вагітності або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, на день пред’явлення позову про розірвання шлюбу до суду.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 7 листопада 2022 року у справі No 361/1017/20 (провадження No 61-2910сво21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107878142.