Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему «Право на справедливий суд: загальні положення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», Павло Пархоменко, Голова Бахмацького районного суду Чернігівської області, кандидат юридичних наук, розповів про сферу дії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянув окремі елементи справедливого судового розгляду.
Якщо говорити про право на справедливий суд, то увага акцентується саме на статтю 6 Конвенції про захист прав людини.
Саме в статті 6 Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь – якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Хоча, право на справедливий суд не обмежується тільки даною статтею.
Статті Конвенції, які пов’язані із правом на справедливий суд:
- Стаття 6 Право на справедливий суд
- Стаття 7 Ніякого покарання без закону
- Стаття 13 Право на ефективний засіб юридичного захисту
- Стаття 2 П.7 Право на оскарження в кримінальних справах
- Стаття 3 Відшкодування в разі судової помилки
- Стаття 4 П.7 Право не бути притягненим до суду або покараним двічі
Щодо статті 13 Конвенції – Право на ефективний засіб юридичного захисту, то ця стаття застосовується в поєднанні з іншими статтями, з іншими правами, гарантованими Конвенцією
Потрібно зазначити, що стаття 6 Конвенції не захищає:
- Право бути притягнутим до кримінальної відповідальності
- Не передбачає право на апеляцію
- Право держави звертатись до суду
- Потерпілі, свідки, тощо – не мають права подачі скарги
Стосовно «справедливості», що є вимогою в статті 6 Конвенції, то:
- «Справедливість» не є основною справедливістю (частково юридичною, частково етичною і застосовується судом присяжних).
- Стаття 6 гарантує «процесуальну» справедливість (процесуальні гарантії сторін), що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін.
- Слугує для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію та оспорити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінити правильність або неправильність рішення, прийнятого національним судом.
- Передбачає розгляд справедливості в цілому (всі стадії і можливості, надані заявнику), а не окремо взятого процесуального недоліку як такого.
Таким чином стаття 6 Конвенції гарантує:
- Процесуальні права сторін в цивільних спорах
- Права підсудного (обвинуваченого) в кримінальних справах (пп. 1,2,3 ст.6).
- Інші учасники судового спору (потерпілі, свідки, тощо) не мають права подачі скарги за ст.6.
Право на справедливий суд не є абсолютним правом та може бути обмеженим, але лише таким способом та за такої міри, щоб не порушити зміст цих прав.