Позиції судів першої та апеляційної інстанцій:за вироком місцевого суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК.
Апеляційний суд вказане рішення залишив без зміни.
Постановою ВС вказану ухвалу апеляційного суду скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.
Позиція ККС: залишено без зміни ухвалу апеляційного суду.
Обґрунтування позиції ККС: приймаючи вказане рішення, колегія суддів ККС, зокрема, визнала необґрунтованими доводи у касаційній скарзі захисника засудженого (ОСОБА_3) про порушення права на захист обвинуваченого під час досудового слідства, відповідно до яких у період часу з 25.12.2015 по 20.12.2017 захисник обвинуваченого (ОСОБА_4), який здійснював його захист на стадії досудового розслідування, не мав чинного свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а тому, не будучи адвокатом, не мав права здійснювати функції та повноваження захисника засудженого, що відображено у Єдиному державному реєстрі адвокатів України. На переконання захисника (ОСОБА_3), у результаті недосконалих дій захисника (ОСОБА_4) було погіршено становище засудженого.
Як встановила колегія суддів ККС, апеляційним судом не підтверджено доводи сторони захисту про порушення права засудженого на захист під час досудового слідства, оскільки фактично у ОСОБА_4 було відсутнє право на зайняття адвокатською діяльністю з 24.12.2015 по 20.12.2017, у той час як досудове слідство щодо ОСОБА_1 тривало в період з липня по листопад 2017. Однак захисник не зазначав ні обвинуваченому, ні слідчому про вказану обставину.
Разом з цим апеляційний суд звернув увагу на те, що всі зібрані під час досудового слідства докази були досліджені в суді першої інстанції та визнані належними і допустимими. При цьому жодних вимог про визнання певних доказів недопустимими від засудженого та сторони захисту не надходило, враховуючи, що в суді його захист здійснювали два захисники, які не вказували на порушення права на захист ОСОБА_1. Стверджено, що право засудженого на захист не було порушено, оскільки об’єктивних даних про неналежне виконання професійних обов’язків ОСОБА_4 у матеріалах справи не міститься, засуджений на дії адвоката не скаржився, від його послуг не відмовлявся.
Колегією суддів встановлено відповідність мотивів апеляційного суду.
З наданих копій судових рішень вбачається, що адвокат ОСОБА_4 в період часу з 2015 по 2017 оскаржував рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.12.2015, яким його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 19.08.2016 такий позов було задоволено Окружним адміністративним судом та визнано незаконним рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Тобто адвокат своїх повноважень не втратив, що підтверджено при повторному розгляді рішенням апеляційного суду від 20.12.2017.
Разом з цим, вказані обставини сторона захисту, як порушення прав обвинуваченого на захист, почала використовувати лише під час апеляційного розгляду, що правомірно не враховувалося апеляційним судом. Більше того, будь-яких скарг та заяв під час проведення досудового та судового проваджень за участю адвоката ОСОБА_4 засудженим не заявлялося.
Таким чином, доводи захисника про те, що недосконалими діями адвоката ОСОБА_4 було погіршено становище ОСОБА_1, не підтвердилися. Враховуючи викладене, колегія суддів не має підстав вважати, що дані обставини могли вплинути на висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
Детальніше з текстом постанови ВС від 16.03.2021 у справі No759/17836/17 (провадження No 51-3065км19) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/95708358