Член Вищої ради правосуддя, Секретар Першої Дисциплінарної палати Наталія Краснощокова у інтерв’ю Закон і бізнес розповіла про поточну дисциплінарну практику ВРП, перспективи її узагальнення та захист суддівської незалежності.
Право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді має будь-яка особа — згідно з ч.1 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів». У ч.10 ст.262 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни рішення. Аналогічні повноваження передбачені також і в ч.10 ст.246 Господарського процесуального кодексу, у ч.8 ст.249 Кодексу адміністративно судочинства.
Також у регламенті ВРП, а саме — у п.12.1.1, ідеться, що дисциплінарні скарги подаються до Ради в письмовій формі й повинні містити відомості, передбачені в ч.2 ст.107 закону «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, визначено, що дисциплінарні скарги, які надходять разом із приписами Національного агентства з питань запобігання корупції, звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів та окремі ухвали суду стосовно притягнення судді до дисциплінарної відповідальності розглядаються в порядку та у строки, передбачені законами «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, розгляду підлягають скарги будь-якої особи щодо дисциплінарного проступку судді, у тім числі й окремі ухвали суддів вищої інстанції в разі, якщо вони містять інформацію про вчинення дисциплінарного проступку. Така практика у ВРП існує, і вона має належні правові підстави.