Про актуальні виклики та проблемні аспекти застосування запобіжних заходів розповіла суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області, викладач Львівського регіонального відділення Національної школи суддів України Вікторія Бучківська під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізувала разом з учасниками актуальні виклики та проблемні аспекти застосування запобіжних заходів, а саме:
- 1. Сфера застосування статті 5 ЄКПЛ
- 2. Затримання: основні положення, строки
- 3. Судовий перегляд законності затримання
- 4. Проблемні питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою
- 5. Вирішення питання про запобіжний захід під час підготовчого провадження та судового розгляду
- 6. Особливості застосування запобіжного заходу під час апеляційного та касаційного перегляду судового рішення
- 7. Відшкодування шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою
У рамках характеристики застосування запобіжних заходів акцентовано на наступному:
1. Сфера застосування статті 5 ЄКПЛ
Стаття 5 Конвенції гарантує право на свободу та особисту недоторканність, яке ЄСПЛ визнає одним із найважливіших прав у демократичному суспільстві. Такий підхід викладено у рішенні ЄСПЛ у справі «Де Вілде, Оомс і Версип проти Бельгії» (De Wilde, Ooms and Versyp v. Belgium) від 18.06.1971.
Сфера застосування статті 5 Конвенції охоплює:
- будь-яку форму позбавлення свободи;
- затримання;
- арешт;
- строки перебування під вартою;
- особисте зобов’язання;
- тримання під вартою;
- зміну запобіжного заходу;
- судовий контроль за законністю затримання або тримання під вартою;
- покарання у вигляді позбавлення волі;
- питання звільнення з-під варти;
- вислання, депортацію, екстрадицію;
- відшкодування шкоди за незаконний арешт, затримання чи тримання під вартою.
2. Затримання: основні положення, строки
Відповідно до статті 209 КПК України, особа вважається затриманою з моменту, коли вона: «силою або через підкорення наказу змушена залишатися поруч з уповноваженою службовою особою або в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою».
Отже, строк затримання обчислюється не з часу складання протоколу, а з фактичного моменту обмеження свободи особи.
Особа є найбільш вразливою саме у період безпосередньо після затримання, що підкреслював і Європейський комітет із запобігання катуванням.
Особливого значення набуває належне документування затримання.
Судова практика:
● «Нечипорук і Йонкало проти України» (21.04.2011):
ЄСПЛ зазначив, що незадокументоване затримання свідчить про грубе порушення статті 5 Конвенції.
Суд наголосив, що відсутність фіксації:
- дати затримання;
- часу затримання;
- місця затримання;
- підстав затримання;
- даних особи, яка здійснила затримання,
є несумісною з вимогами законності та цілями статті 5 Конвенції.
3. Судовий перегляд законності затримання
Судовий контроль є однією з основних гарантій статті 5 Конвенції.
Судова практика:
● «Хомулло проти України» (27.11.2014, заява №47593/10):
ЄСПЛ розглядав ситуацію, коли заявник не мав можливості отримати судовий перегляд законності свого затримання у розумний строк під час тримання під вартою в очікуванні екстрадиції.
Також заявник стверджував, що його затримання не було належним чином обґрунтоване, оскільки тривалий час не надходив запит про екстрадицію. Суд розглядав ці обставини крізь призму гарантій статті 5 Конвенції.
Лектор також звертає увагу на необхідність перевірки обґрунтованої підозри.
Для її існування повинні бути наявні два критерії:
- Діяння має бути криміналізоване національним законодавством;
- Повинні існувати факти, які пов’язують особу із вчиненням цього правопорушення.
Судова практика:
● «Луканов проти Болгарії» (20.03.1997):
ЄСПЛ дійшов висновку, що затримання не може визнаватися законним, якщо відсутні достатні підстави вважати, що поведінка особи утворює склад кримінального правопорушення. У справі не було надано доказів незаконності дій заявника, тому Суд поставив під сумнів наявність обґрунтованої підозри.
4. Проблемні питання застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою
Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Rec(2006)13:
- тримання під вартою є винятком, а не правилом;
- воно застосовується лише як крайній захід;
- не може використовуватись із каральною метою;
- перед його застосуванням повинна бути перевірена можливість використання альтернативних заходів.
Відповідно до ст. 183 КПК прокурор зобов’язаний довести, що жоден більш м’який запобіжний захід не здатний усунути ризики, передбачені ст. 177 КПК.
Підстави для тримання під вартою:
фактична підстава – наявність системи неспростовних доказів вчинення кримінального правопорушення;
юридична підстава – ухвалу слідчого судді або суду.
Судова практика:
1) «Юрій Луценко проти України» (03.07.2012):
ЄСПЛ визнав неприйнятними такі підстави для тримання під вартою:
- затягування ознайомлення з матеріалами справи;
- надання інтерв’ю ЗМІ;
- відмова визнавати вину;
- відмова давати показання.
Суд підкреслив, що ознайомлення з матеріалами є правом, а не обов’язком обвинуваченого, а реалізація права на свободу вираження поглядів та права мовчати не можуть бути підставами для позбавлення свободи.
2) «Воляник проти України» (02.10.2014):
ЄСПЛ встановив порушення статті 5 Конвенції, оскільки:
- ухвала про тримання під вартою не містила обґрунтування необхідності такого заходу;
- не був визначений строк тримання під вартою.
3) «Яблонський проти Польщі», «І.А. проти Франції», «Іловецький проти Польщі»:
ЄСПЛ зазначив, що після спливу певного часу сама лише обґрунтована підозра вже не може виправдовувати подальше тримання під вартою. Суд зобов’язаний наводити нові та конкретні підстави для його продовження.
4) «Єчус проти Литви»:
ЄСПЛ наголосив: «Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
5. Вирішення питання про запобіжний захід під час підготовчого провадження та судового розгляду
Після надходження обвинувального акта до суду питання щодо:
- обрання;
- зміни;
- скасування
запобіжного заходу вирішується саме під час підготовчого судового засідання.
На підставі ч. 3 ст. 315 КПК суд під час підготовчого засідання за клопотанням сторін має право:
- обрати запобіжний захід;
- змінити його;
- скасувати його.
Судова практика:
● «Чанєв проти України» (09.10.2014):
ЄСПЛ встановив порушення статті 5 Конвенції через недосконале правове регулювання ситуації між завершенням досудового розслідування та початком судового розгляду.
Суд звернув увагу, що законодавство дозволяло фактичне утримання особи під вартою без нового судового рішення протягом значного часу після завершення досудового розслідування.
6. Особливості застосування запобіжного заходу під час апеляційного та касаційного перегляду судового рішення
● Постанова ККС ВС від 18.12.2018 у справі № 628/969/18:
Ухвала про зміну застави на тримання під вартою та звернення застави в дохід держави може бути оскаржена в апеляційному порядку.
● Постанова ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 286/1695/18:
Поняття «застосування запобіжного заходу» охоплює не лише первинне обрання заходу, але й його зміну на інший запобіжний захід.
● Постанова ККС ВС від 06.04.2021 у справі № 552/1220/18:
Оскарженню підлягає як ухвала про застосування застави, так і ухвала про відмову у її застосуванні.
● Постанова ККС ВС від 14.07.2021 у справі № 463/1390/21:
Підлягає апеляційному оскарженню ухвала про відмову у триманні під вартою та застосування особистого зобов’язання.
● Постанова ККС ВС від 26.01.2022 у справі № 554/8481/18:
Оскарженню підлягає ухвала щодо застави як альтернативного запобіжного заходу при застосуванні тримання під вартою.
● Постанова Об’єднаної палати ККС ВС від 14.02.2022 у справі № 991/3440/20:
Ухвала про обрання тримання під вартою за відсутності підозрюваного (ч. 6 ст. 193 КПК) також може бути оскаржена в апеляційному порядку.
● Постанова ККС ВС від 24.11.2022 у справі № 758/3375/22:
Апеляційному оскарженню підлягає ухвала про скасування постанови прокурора щодо застосування тримання під вартою в порядку ст. 615 КПК.
Практика ВСУ:
При скасуванні вироку на підставі рішення ЄСПЛ незаконно засуджена особа продовжує перебувати під вартою до вирішення питання про запобіжний захід під час нового розгляду справи (постанова ВСУ від 23.10.2017 у справі № 5-131кс(15)17).
7. Відшкодування шкоди за незаконне затримання та тримання під вартою
Пункт 5 статті 5 Конвенції передбачає: «Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування».
Лектор посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», у якому наголошено, що незаконне або незадокументоване затримання становить грубе порушення статті 5 Конвенції та породжує право особи на відшкодування шкоди відповідно до пункту 5 статті 5 ЄКПЛ.
Право на компенсацію є самостійною гарантією статті 5 Конвенції та виникає у разі встановлення факту незаконного арешту, затримання або тримання особи під вартою.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.