Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування до стажу служби в поліції строку його служби в органах внутрішніх справ та зобов’язання врахувати цей стаж шляхом внесення змін до наказу. Позов мотивовано тим, що відповідач неправильно визначив стаж служби позивача, що впливало на його службові права та гарантії. Судами попередніх інстанцій позов задоволено повністю. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки особа, яка надавала юридичні послуги, не мала статусу адвоката.
У касаційній скарзі позивач просив скасувати ухвалу апеляційного суду та стягнути заявлені судові витрати. Скаржник зазначав, що правовий висновок Верховного Суду про неможливість відшкодування витрат на юридичні послуги, надані не адвокатом, потребує перегляду. На його думку, такі витрати повинні компенсуватися незалежно від статусу особи, яка представляла інтереси сторони у спорі з державним органом. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції — без змін.
Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб’єктом.
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.
Постанова КАС ВС від 19 травня 2026 року у справі № 320/46824/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/136644967
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.