Про практичні аспекти заслуховування думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах розповів суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, викладач-тренер Національної школи суддів України, член GEMME Ukraine – Асоціації суддів з медіації Максим Ходаківський під час заходу з підвищення професійного рівня адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Лектор докладно проаналізував разом з учасниками думку дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах, а саме:
- 1. Міжнародні стандарти.
- 2. Право ЄС та право Ради Європи.
- 3. Практика ЄСПЛ.
- 4. Національне законодавство.
- 5. Національна судова практика
У рамках характеристики думки дитини та визначення найкращих інтересів дитини у цивільних спорах акцентовано на наступному:
1. Міжнародні стандарти
Основним міжнародним актом є Організація Об’єднаних Націй та прийнята нею Конвенція ООН про права дитини.
Ключовим стандартом є право дитини бути вислуханою у всіх питаннях, які її стосуються.
Верховний Суд у постанові від 14.03.2025 у справі №527/955/24 звернув увагу, що право дитини бути заслуханою є однією з базових гарантій Конвенції, закріпленою у статті 12. Комітет ООН з прав дитини наголошує, що стаття 12 не встановлює жодних вікових обмежень для реалізації цього права, а держави не повинні запроваджувати такі обмеження у законодавстві чи практиці.
Із цього випливають основні міжнародні принципи:
- дитина має право висловлювати власні погляди;
- поглядам дитини повинна надаватися належна увага;
- рівень врахування думки залежить від віку та зрілості дитини;
- дитина є самостійним суб’єктом права, а не лише об’єктом батьківського піклування.
2. Право ЄС та право Ради Європи
Особливе значення мають Керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей, ухвалені 17 листопада 2010 року.
Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 у справі №372/3402/22 зазначив, що відповідно до пункту 112 цих Керівних принципів:
- дитина має право висловлювати свої погляди незалежно від віку;
- висловлення думки повинно відбуватися у безпечному середовищі;
- необхідно поважати особистість дитини;
- дитина повинна почуватися вільно під час спілкування із суддею;
- іноді доцільно відмовитися від надмірних судових формальностей;
- заслуховування може проводитися не в залі судового засідання, а, наприклад, у кабінеті судді.
Верховний Суд також підкреслив, що суд повинен створювати умови, які:
- є комфортними для дитини;
- не викликають страху;
- виключають психологічний тиск;
- забезпечують можливість вільного висловлення позиції.
3. Практика ЄСПЛ
Практика Європейський суд з прав людини виходить із того, що право дитини бути вислуханою є складовою права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.
3.1. Заслуховування дитини не є абсолютним обов’язком
ЄСПЛ зазначає, що стаття 8 Конвенції не вимагає автоматичного заслуховування дитини в кожній справі.
Суд наголошує, що необхідність заслуховування оцінюється з урахуванням:
- віку дитини;
- рівня її зрілості;
- конкретних обставин справи.
Національні суди можуть використовувати інші докази для встановлення інтересів дитини.
3.2. Справа «Sahin v. Germany»
У справі «Сахін проти Німеччини» ЄСПЛ визнав відсутність безпосереднього допиту дитини допустимою.
Експерт дійшов висновку, що судове опитування могло завдати дитині шкоди.
ЄСПЛ підтримав цей підхід та зазначив, що процесуальні гарантії статті 8 не означають обов’язкового прямого допиту дитини у кожному випадку.
3.3. Справа «M. and M. v. Croatia»
У цій справі ЄСПЛ встановив порушення статті 8.
Дівчинка віком понад 13 років протягом більш ніж чотирьох років не мала можливості висловити свою думку щодо того, з ким із батьків бажає проживати.
Суд підкреслив:
- дитина повинна мати реальну можливість бути почутою;
- діти, здатні сформувати власні погляди, мають бути залучені до процесу прийняття рішень;
- нехтування їхньою думкою може становити порушення статті 8 Конвенції.
3.4. Інші принципи ЄСПЛ
● Справа «Zelikha Magomadova v. Russia»:
Думка дитини є важливою, але дитина не має абсолютного права вето на рішення суду. Суд повинен оцінювати всі обставини справи та найкращі інтереси дитини.
● Справа «Suur v. Estonia»:
Найкращі інтереси дитини зазвичай вимагають збереження сімейних зв’язків, якщо це не шкодить її здоров’ю та розвитку.
● Справа «K.B. and Others v. Croatia»:
Якщо дитина перебуває під впливом одного з батьків або в ситуації конфлікту лояльності, її думка потребує особливо критичної оцінки судом.
4. Національне законодавство
4.1. ЦПК України
Стаття 45 ЦПК України передбачає, що малолітня або неповнолітня особа має право:
- безпосередньо висловлювати свою думку;
- робити це через представника;
- отримувати допомогу у висловленні своєї думки.
4.2. Сімейний кодекс України
Стаття 160 СК України передбачає різний ступінь участі дитини залежно від її віку:
- до 10 років — місце проживання визначають батьки;
- після 10 років — за згодою батьків та дитини;
- після 14 років — дитина самостійно визначає місце проживання.
Стаття 171 СК України:
Дитина має право бути вислуханою:
- батьками;
- іншими членами сім’ї;
- посадовими особами;
- судом.
Обов’язкове заслуховування передбачене у спорах щодо:
- виховання;
- місця проживання;
- позбавлення батьківських прав;
- поновлення батьківських прав;
- управління майном дитини.
Водночас суд має право ухвалити рішення всупереч думці дитини, якщо цього потребують її інтереси.
4.3. Закон України «Про охорону дитинства»
Стаття 14 передбачає, що при вирішенні питань про розлучення дитини з батьками суд повинен заслухати думку та побажання дитини.
5. Національна судова практика
5.1. Вік дитини та її процесуальна роль
● Постанова ВС від 25.03.2019, справа №165/2240/16-ц:
Верховний Суд зазначив, що дитині, здатній сформулювати власні погляди, повинна бути забезпечена можливість вільно їх висловлювати, а суд повинен враховувати їх відповідно до віку та зрілості дитини.
● Постанова ВС від 28.10.2020, справа №241/47/19:
Після досягнення 10 років дитина має не лише право бути вислуханою, а й право брати активну участь у вирішенні питання свого місця проживання.
5.2. Чи є думка дитини обов’язковою для суду?
Ні.
● Постанова ВС від 09.11.2020, справа №487/7241/18:
Суд зазначив, що згода дитини на проживання з одним із батьків не є абсолютною та не може автоматично визначати результат справи.
● Постанова ВС від 13.07.2022, справа №705/3040/18:
Думка дитини може формуватися під впливом зовнішніх чинників і не завжди відповідати її реальним інтересам.
5.3. Порядок заслуховування дитини
Постанова ВС від 17.07.2019, справа №185/6994/15-ц:
Верховний Суд визначив:
- бесіду з малолітньою дитиною бажано проводити за участю психолога;
- орган опіки може проводити бесіду в комфортних для дитини умовах;
- суд має оцінювати думку дитини у сукупності з усіма іншими доказами.
5.4. Способи фіксації думки дитини
Постанова ВС від 16.02.2024, справа №465/6496/19:
Думка дитини може бути зафіксована через:
- письмові докази;
- висновки органів опіки;
- висновки психологів;
- відео- та аудіозаписи;
- пояснення дитини в суді;
- відеоконференцію.
5.5. Заслуховування через відеоконференцію
Постанова ВС від 09.02.2023, справа №753/572/20:
Верховний Суд визнав допустимим заслуховування дитини в режимі відеоконференції під час повномасштабної війни, коли дитина перебуває за кордоном.
5.6. Новітня позиція Верховного Суду:
Постанова ВС від 14.03.2025, справа №527/955/24
Суд сформулював узагальнений підхід:
- Право бути вислуханим є фундаментальною гарантією.
- Думка дитини може висловлюватися різними способами.
- Думка дитини не є абсолютною.
- Суд повинен мотивувати як врахування, так і неврахування позиції дитини.
- Вирішальним критерієм завжди залишаються найкращі інтереси дитини.
Міжнародні стандарти, практика ЄСПЛ, українське законодавство та Верховний Суд формують єдиний підхід: дитина має реальне право бути вислуханою, однак її думка не є автоматично обов’язковою для суду. Вирішальним критерієм у будь-якому спорі щодо дитини залишаються її найкращі інтереси.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.