Про окремі аспекти захисту інтересів територіальної громади: суддя Верховного Суду Василь Крат

У практиці виникає численна кількість ситуацій, коли після смерті особи, в якої немає спадкоємців, з’являються «солом’яні» спадкоємці, які спадкують право власності на нерухомість згідно із судовим рішенням про факт проживання «спадкоємця» із спадкодавцем протягом п’яти років, а потім ця нерухомість продається.

Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді к. ю. н., доцент Василь Крат висловив свою думку з цього питання.

У справі № 461/12525/15-ц, яку розглянула Велика Палата ВС (постанова від 14 грудня 2022 року) відповідач оформив право на спадщину на підставі рішення суду про встановлення факту його проживання зі спадкодавцем та продав успадковану квартиру. Після цього відповідне судове рішення було скасоване, і міська рада просила суд, зокрема, визнати спадщину відумерлою та витребувати квартиру в покупця на її користь. ВП ВС не задовольнила такі вимоги, натомість вказала, що, якщо застосовувати аналогію закону (ст. 1280 ЦК України), то територіальна громада має право на отримання грошової компенсації.

Василь Крат зазначив, що досить давно в практиці існує проблема «солом’яних чоловічків» (Strohmann, homme de paille, man of straw), чи «дерев’яної голови» (testa di legno) як «штучних» спадкоємців і, відповідно, того, як здійснювати захист інтересів територіальної громади.

До постанови у справі № 461/12525/15-ц, якщо після спадкування «солом’яним» спадкоємцем відповідне судове рішення скасовувалося, то суд задовольняв позовні вимоги територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна в комунальну власність (див: окремі думки в справах № 200/14300/18, № 644/7992/17). ВП ВС цю практику змінила.

Доповідач зауважив, що ст. 1280 ЦК України (застосована за аналогією закону) передбачає захист права спадкоємця, який прийняв спадщину. Проте, якщо відмовлено в задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою та передання її в комунальну власність, постає питання — що має захистити суд. Аксіоматично, що будь-який спосіб захисту спрямований на захист приватних (цивільних) прав та інтересів. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Василь Крат зазначив, що територіальна громада має публічний обов’язок прийняти відумерлу спадщину, який трансформується в інтерес. І саме конструкцією інтересу оперує ВП ВС у згаданій постанові.

Також він звернув увагу на те, що ч. 1 ст. 22 ЦК України передбачає відшкодування збитків саме за порушення цивільного права, а не інтересу. Але, на думку судді, тут можна говорити про недосконалу редакцію норми. Оскільки у п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що такий спосіб, як відшкодування збитків, може бути застосований для захисту інтересу.

Крім того, Василь Крат акцентував, що в цій справі ВП ВС вчергове підтвердила необхідність дотримання конструкції добросовісного набувача, вказавши, що в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна на користь добросовісного набувача територіальна громада має право на отримання лише грошової компенсації.

Натомість, зауважив він, відшкодовувати завдані порушенням інтересу територіальної громади збитки мають особи, які оформили спадщину на підставі згодом скасованого судового рішення.

«Саме “солом’яний” спадкоємець створив ситуацію, внаслідок якої територіальна громада не набула право комунальної власності», – сказав Василь Крат.