Правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює термін здійснення повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції щодо проведення ним такої перевірки, опрацювання отриманих в рамках здійснення перевірки декларації матеріалів і прийняття рішення
21 січня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі No813/2800/18 (провадження NoК/9901/13276/19) за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання протиправним та скасування рішення від 11 травня 2018 року No 921 «Про результати повної перевірки декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік поданої ОСОБА_1, міським головою м. Дрогобич Львівської області».
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням строків для проведення повної перевірки декларації, висновки про незазначення відомостей про нерухоме майно та зазначення недостовірних відомостей зроблені без врахування наданих пояснень та підтверджуючих документів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що факти, викладені в оскаржуваному рішенні не спростовані в ході судового розгляду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції,серед іншого, виходив з того, що оскільки відповідач не довів правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частини третьої 3 статті 2 КАС України, перевірка та рішення про її результати приймалися поза межами визначеного Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням НАЗК від 10 лютого 2017 року No56, строку, а тому наявні підстави для задоволення позову.
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі з урахуванням строку проведення повної перевірки 90 днів, проведення перевірки декларації позивача за 2016 рік повинно було закінчитись 21жовтня 2017 року. Проте, оскаржуване рішення НАЗК прийнято 11 травня 2018 року. Рішень щодо зупинення строків проведення перевірки відповідач не приймав. Тривале неприйняття за наслідками проведеної повної перевірки декларації рішення свідчить про порушення відповідачем строку прийняття рішення за наслідками повної перевірки більше, ніж на шість місяців, що ставить суб`єкта декларування у стан правової не визначеності, тобто, порушує основні принципи верховенства права.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що тривале неприйняття за наслідками проведеної повної перевірки декларації рішення свідчить про порушення від повідачем строку прийняття рішення за наслідками повної перевірки більше ніж 6 місяців, що ставить суб`єкта декларування у стан правової невизначеності, тобто порушує основні принципи верховенства права, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 14 розділу III Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням НАЗК від 10 лютого 2017 року No 56 (далі – Порядок No56) передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки. Уразі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів.
Із аналізу пункту 6 розділу III Порядку No56 слідує, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком No 56 строку проведення повної перевірки законодавством не передбачено.
Колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доводилося, що в межах цієї справи мало місце передбачене пунктом 15 розділу ІІІ Порядку No56 зупинення перебігу строку призначеної відповідачем повної перевірки декларацій позивача.
Отже, колегія суддів вважає помилковими доводи НАЗК щодо відсутності граничних термінів для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки декларації матеріалів і прийняття рішення та наголошує, що такі доводи з урахуванням принципу верховенства права, не можуть бути прийняті до уваги.
Порядком No 56 правова процедура проведення повної перевірки декларацій особи встановлює термін вчинення повноважень НАЗК щодо проведення ним такої перевірки і, у разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Натомість, неприйняття у передбачений законом строк рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.
Доводи НАЗК щодо відсутності граничних термінів для опрацювання отриманих в рамках здійснення повної перевірки декларації матеріалів і прийняття рішення є помилковими.
Детальніше із текстом постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі No813/2800/18 можна ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/94327985.