У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог вказаної статті.
Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Проте засуджений ОСОБА_1 подав касаційну скаргу без додержання зазначених приписів кримінального процесуального закону.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону – ст. 412 КПК;
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність – ст. 413 КПК;
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого – ст. 414 КПК.
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть наведених доводів в касаційній скарзі засудженого зводиться до не погодження з оцінкою доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, у касаційній скарзі засуджений не покликається на порушення вимог кримінального процесуального закону передбачені ч. 1 ст. 438 КПК та не конкретизує яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо нього, та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування або зміни касаційним судом оскаржуваних рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 374, 404, 409, 412 – 414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв`язку.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Проте, засудженим не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на положення ст. 436 КПК, якою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення. З огляду на це, засуджений має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень вказаної статті.
Також попри те, що оспорюваний вирок був переглянутий в апеляційному порядку, у скарзі не зазначено таких порушень норм права, які, на думку засудженого, перешкодили чи могли перешкодити апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а також не зазначено, яких саме конкретних доводів його апеляційної скарги не було розглянуто, й не надано на них вичерпної відповіді.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Повний текст Постанови: http://reyestr.court.gov.ua/Review/91933070