Показання, які отримуються в чітко визначеній процесуальній формі, не тотожні поясненням, які не є джерелами доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів, на відміну від кримінальних проваджень стосовно кримінальних проступків.
Якщо обвинувачені відмовилися давати показання з приводу пред’явленого їм обвинувачення та їх допит не здійснювався, то суд першої інстанції не має права покладати інформацію, отриману від обвинувачених під час судових дебатів у вигляді пояснень, в обґрунтування вироку, а суд апеляційної інстанції повинен виключити посилання у вироку суду першої інстанції на ці пояснення як такі, що отримані не з передбачених кримінальним процесуальним законом джерел. Якщо перегляд вироку місцевого суду був ініційований стороною обвинувачення з метою доведення необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, то, враховуючи обставини судового розгляду, апеляційний суд повинен із власної ініціативи реалізувати право на повторне дослідження доказів за відсутності клопотань сторін про це.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватими та засудив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК.
Апеляційний суд залишив вказаний вирок без зміни.
Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтування позиції ККС: колегією суддів ККС встановлено, що допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема недотримання під час апеляційного розгляду загальних засад кримінального провадження та невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК, є істотними, й призвели до передчасного висновку про обґрунтованість вироку місцевого суду та правильність кваліфікації дій засуджених за ч. 4 ст. 296 КК.
У ході касаційного розгляду встановлено, що, не погоджуючись із обвинувальним вироком місцевого суду, сторона обвинувачення звернулася до апеляційного суду зі скаргою, в якій стверджувала про незаконність і необґрунтованість прийнятого місцевим судом рішення та наводила доводи на
обґрунтування своєї позиції. Зокрема, прокурор у поданій ним апеляційній скарзі
посилався на недопустимість покладення в основу рішення суду пояснень, які
засуджені надали під час їх виступу у судових дебатах, враховуючи, що повідомлені ними обставини не були предметом розгляду та оцінки суду під час судового слідства.
Цей довід залишився поза увагою суду апеляційної інстанції.
Враховуючи, що з аналогічних підстав прокурор звернувся до ВС, обґрунтовуючи незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Показання — це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч. 1 ст. 95 КПК). Процесуальний порядок допиту під час досудового розслідування врегульований ст. 224 КПК, у судовому
провадженні — статтями 351—354, 356 КПК.
Окрім надання показань, КПК надає можливість на різних етапах провадження учасникам надати свої пояснення. Такі пояснення можуть стосуватися висловлювання позиції щодо поданих клопотань, скарг, у тому числі апеляційних, касаційних, тощо.
Проте, показання, які отримуються у суворо передбаченій процесуальній формі, не слід ототожнювати з поясненнями, які не є джерелами доказів у кримінальних провадженнях щодо злочинів (у кримінальних провадженнях про
кримінальні проступки пояснення осіб є процесуальними джерелами доказів
згідно з ч. 1 ст. 298-1 КПК).
З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовилися давати показання з приводу пред’явленого їм обвинувачення, а тому їх допит не здійснювався. Вперше про обставини вчиненого ними злочину засуджені висловилися під час судових дебатів і виклали власну версію подій.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції не мав права покладати інформацію, отриману від обвинувачених під час судових дебатів, в обґрунтування вироку, а суд апеляційної інстанції мав би виключити посилання у вироку суду першої інстанції на такі пояснення як такі, що отриманні не із передбачених КПК джерел (один з критеріїв допустимості).
Переглядаючи вирок місцевого суду, суд апеляційної інстанції у судовому засіданні надав можливість ОСОБА_1 надати пояснення щодо обставин інкримінованого злочину, на що останній погодився. Аналогічно суд апеляційної
інстанції вчинив до обвинуваченого ОСОБА_2.
Після цього апеляційний суд за правилами проведення допиту надав можливість поставити запитання обвинуваченим стороні захисту та прокурору, чим останні скористалися.
Доказів у кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не досліджував.
Оцінюючи процедуру апеляційного розгляду у цій справі через призму її відповідності загальним засадам кримінального провадження, колегія суддів ККС зазначає таке.
Апеляційний перегляд вироку місцевого суду був ініційований стороною обвинувачення з метою доведення необхідності застосування закону про більш
тяжке кримінальне правопорушення і в цьому провадженні, враховуючи обставини судового розгляду, ВС не убачає наявності процесуальних перешкод
для апеляційного суду реалізувати право на повторне дослідження доказів за відсутності клопотань сторін про це.
З огляду на хід апеляційного розгляду, колегія суддів ККС доходить висновку, що суд апеляційної інстанції по суті почав процедуру дослідження доказів шляхом фактичного допиту обвинувачених, оскільки пропозиція «надати пояснення щодо обставин інкримінованого злочину» нічого іншого не означає, крім пропозиції надати показання.
Проте, усупереч загальним засадам змагальності, яка вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною, та безпосередності, яка означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів, суд апеляційної інстанції не дослідив усю сукупність доказів у кримінальному провадженні, що призвело до того, що при викладенні в ухвалі фактичних обставин, встановлених судами, деякі обставини, які були викладені в обвинувальному акті і не спростовані під час судового розгляду та апеляційного провадження, не знайшли свого відображення.
Детальніше з текстом постанови ВС від 01.08.2022 у справі No 640/7928/17 (провадження No 51-3413км21) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105624070.