Проведення експертизи з метою встановлення того, чи перебувала особа на момент вчинення кримінального правопорушення у стані сп’яніння, не є обов’язковим

Перебування особи у стані сп’яніння може бути підтверджено, зокрема, такими медичними документами, як акт судово-медичного дослідження, довідка, видана медичною установою тощо.

Під час складання акта судово-медичного дослідження, яким підтверджується факт перебування особи на момент вчинення кримінального правопорушення у стані сп’яніння, на відміну від висновку експерта, не вимагається попередження експерта, який проводив дослідження, про кримінальну відповідальність за складання завідомо неправдивого акта дослідження та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій: місцевий суд визнав винуватим і засудив ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК.

Місцевим судом в основу обвинувального вироку було покладено, зокрема, акти судово-медичних досліджень, згідно з якими у крові обвинуваченого ОСОБА_7 було виявлено етиловий спирт. Ці дослідження були проведені на підставі направлення лікаря судовим експертом-токсикологом відділення судово-медичної токсикології, який має кваліфікаційний клас судового експерта.

Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначеного покарання і стягнення моральної шкоди, залишивши його у решті незмінним.

У касаційній скарзі захисник, серед іншого, вказує, що акти судово-медичних досліджень не замінюють висновок експертизи, тому не можуть визнаватися доказами у кримінальному провадженні. Посилаючись на недопустимість наведених документів, захисник наголошує, що експерт, який проводив судово-медичні дослідження, не попереджався про кримінальну відповідальність, що є грубим порушенням вимог процесуального закону.

Позиція ККС: залишено без зміни рішення судів попередніх інстанцій.

Обґрунтування позиції ККС: ККС не вбачає підстав, які б свідчили про допущення місцевим судом істотних порушень вимог КПК в частині дослідження та врахування актів судово-медичних досліджень, оскільки такі документи можуть бути враховані судом для підтвердження факту перебування особи у стані алкогольного сп’яніння.

Частина 2 ст. 242 КПК не містить імперативних посилань на необхідність проведення експертизи з метою встановлення перебування особи у стані
алкогольного сп’яніння.

Системне тлумачення норм кримінального процесуального закону, а також позиції ОП у постанові від 25.11.2019 у справі No 420/1667/18 (провадження
No 51-10433кмо18) в частині вирішення питання обов’язковості проведення
експертизи з подальшим складенням відповідного висновку експерта свідчить
про те, що суд, обґрунтовуючи свою позицію щодо перебування особи у стані
алкогольного сп’яніння, вправі досліджувати та посилатися не лише на висновок
експертизи, а й на інші докази, зокрема, і медичні документи, які підтверджують
такий факт (акти судово-медичних досліджень, довідки, видані медичними
установами тощо).

При цьому факт того, що експерт, який проводив судово-медичні дослідження, не попереджався про кримінальну відповідальність, у цьому випадку не вказує на недопустимість їх як доказів, оскільки, як убачається із досліджених місцевим судом доказів, а саме відповіді на адвокатський запит з обласного бюро судово-медичної експертизи, відповідно до Форми No 171/0, затвердженої Наказом МОЗ від 05.08.1999 No 197, під час складення акта судово-медичного дослідження не передбачено попередження експерта про кримінальну відповідальність. Наведене також повністю узгоджується з положеннями ст. 102 КПК, відповідно до якої саме у висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 09.02.2023 у справі No 400/1498/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/108960025