Припускаю, що ми спостерігаємо за свавіллям, нерівністю громадян перед законом, суперечливістю та неаргументованістю рішень влади, порушенням конституційних прав: Ставнійчук

Про визначення поняття санкції повідомила Марина Ставнійчук адвокат, член Венеціанської комісії від України (2009—2014 рр.), Голова комітету НААУ з питань верховенства права в інтерв’ю Закон і Бізнес.

Загальновідомо, що санкції — це міжнародно-правовий механізм політичного характеру. Вони застосовуються державами в міжнародній площині, коли іншого способу

боротьби зі шкодою національній безпеці й обороні не існує або вони мають у міжнародному праві складні та тривалі механізми, що не гарантують миттєвого тут і зараз захисту національної безпеки. До речі, про такий дух цього закону йшлося при його ухваленні.

Не треба забувати, що в законі «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», базовому для сфери політики та права в державі, ідеться про застосування міжнародних санкцій разом з контрзаходами та заходами дипломатичного захисту відповідно до міжнародного права у випадках міжнародних протиправних діянь, які завдають шкоди Україні, її громадянам і юридичним особам.

Нагадаю також, що цей закон ухвалювався настільки недбало, що навіть до спеціального закону «Про Раду національної безпеки і оборони України», який регулює питання цього ключового органу при застосуванні санкцій, не внесені відповідні зміни та доповнення. Це також, як на мене, є правовим нонсенсом.

Однак за два останні місяці РНБО ухвалено 5 рішень, що затверджені відповідними указами Президента, який і надалі анонсує у своїх публічних роликах так звані чорні п’ятниці по-українськи. Тобто координаційний відповідно до ст.107

Конституції орган з питань національної безпеки та оборони намагається підмінити собою на власний розсуд інституційну неспроможність державних органів, якими керують члени РНБО згідно з Основним та іншими законами України.

Усі ці рішення стосуються й українських юридичних осіб та громадян. Причому, як стверджують фахівці, до прикладу, в інформаційній, кримінальній сферах, у митній справі — дуже вибіркові й неаргументовані. Тобто припускаю, що ми спостерігаємо за свавіллям, нерівністю громадян перед законом, суперечливістю та неаргументованістю рішень влади, порушенням конституційних прав.

При цьому ми всі свідомі того, що в умовах дійсно складної гібридної війни в усіх сферах публічної влади державі потрібно захистити свою внутрішню та зовнішню національну безпеку. І Президент у цьому сенсі має недосконалий механізм.