17 червня 2026 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив обвинувальний вирок у кримінальному провадженні № 42018000000000488. На лаві підсудних — колишній прокурор Київської місцевої прокуратури № 2 та особа, яка називала себе адвокатом, але насправді ним не була: попри наявність свідоцтва 2004 року, до Єдиного реєстру адвокатів України вона не вносилась і адвокатської діяльності офіційно не провадила. Обидва засуджені до шести років позбавлення волі з конфіскацією майна. Справа тривала вісім років.
Псевдоадвокат: свідоцтво є, адвоката — немає
Центральна процесуальна деталь справи стосується статусу одного з обвинувачених. Він отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю у 2004 році — але одразу після цього поновився в органах прокуратури, де пропрацював до 2014 року. Після звільнення з прокуратури так і не вніс відомості про себе до ЄРАУ, не укладав письмових договорів про надання правничої допомоги, не мав офісного приміщення, помічників, ордерів — фактично адвокатська діяльність не провадилась.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат — це особа, яка здійснює адвокатську діяльність. Особа, яка має свідоцтво, але не внесена до ЄРАУ і не провадить адвокатську діяльність, адвокатом у правовому розумінні не є. Саме так ВС сформулював позицію у постанові від 23 липня 2024 року у справі № 199/732/19: на особу, право якої на заняття адвокатською діяльністю зупинено або яка фактично її не здійснює, гарантії глави 37 КПК та ст. 481 КПК не поширюються, оскільки ці гарантії мають функціональний, а не особистий характер.
Суд застосував цю позицію у справі та констатував: перше повідомлення про підозру, вручене слідчим СБУ, а не прокурором відповідного рівня, не порушило вимог КПК саме тому, що на момент затримання обвинувачений не мав статусу адвоката у правовому розумінні. Надалі, 8 серпня 2018 року, повідомлення про підозру все ж підписав заступник Генерального прокурора — і суд визнав цей документ повністю законним.
Схема вимагання
У 2017 році в одному з відділень АТ «Кристалбанк» виникла нестача близько 898 тисяч гривень. Слідство перекваліфікувало дії начальниці відділення — з потерпілої на підозрювану за ч. 5 ст. 191 КК України. Дізнавшись про це, вона разом із цивільним чоловіком прийшла на особистий прийом до процесуального керівника справи — прокурора.
За версією обвинувачення, прокурор натякнув на «неформальне вирішення» і рекомендував звернутися до свого знайомого — колишнього колеги по прокуратурі, який позиціонував себе як адвоката. Той узяв на себе роль організатора: проводив зустрічі, узгоджував суму, пояснював «механізм» і наполягав на передачі коштів. Загальна сума вимоги зросла до 22 500 доларів США за непред’явлення підозри начальниці відділення.
Подружжя звернулося до правоохоронних органів ще до першої передачі коштів. Усі наступні зустрічі фіксувалися в рамках НСРД. 31 березня 2018 року псевдоадвокат отримав перший транш — 2 500 доларів. 7 червня — ще 400 доларів, нібито для прискорення судової експертизи, яку насправді нікуди не збирався передавати. 18 червня 2018 року під час передачі фінального траншу в 20 000 доларів обидва були затримані.
Вирок і кваліфікація
Прокурора визнано винним за ч. 3 ст. 368 КК — одержання неправомірної вигоди службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням. Шість років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати посади в правоохоронних і судових органах на три роки.
Псевдоадвокату призначено покарання за трьома статтями. За ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК — пособництво у вимаганні — шість років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займатися адвокатською діяльністю на три роки. За підбурювання до замаху на давання неправомірної вигоди та шахрайство — покарання призначено, але від відбування звільнено у зв’язку із закінченням строків давності.
Суд відхилив доводи захисту про провокацію: заявник звернувся до правоохоронців з власної ініціативи до першої передачі коштів, злочинний намір сформувався до цього звернення, а злочин був би вчинений і без участі правоохоронців.
Що це означає для адвокатської спільноти
Справа ставить три принципових питання.
Перше — про статус. Наявність свідоцтва без внесення до ЄРАУ та без фактичного провадження адвокатської діяльності не робить особу адвокатом. Усі процесуальні гарантії, передбачені для адвокатів — особливий порядок повідомлення про підозру, обшуку, затримання — до такої особи не застосовуються.
Друге — про конфлікт ролей. Колишній прокурор, який після виходу зі служби позиціонує себе як «адвокат» і водночас підтримує робочі контакти з чинними прокурорами, несе кратно вищий ризик. Використання цих контактів у справах клієнтів — навіть без прямої передачі коштів — є системним ризиком кримінальної відповідальності.
Третє — про гонорар як прикриття. Суд критично оцінив позицію обвинуваченого про те, що отримані кошти були законним гонораром: жодного договору, жодного ордера, жодного офіційного представництва. Отримання значних сум готівкою від клієнта без документального підтвердження в контексті переговорів про результат кримінального провадження — це не гонорар. Це неправомірна вигода.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.