Рекламу в Інтернет та захист прав інтелектуальної власності: адвокат Ганна Прохорова

Під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів у Вищій школі адвокатури на тему “День інтелектуальної власності. «Ip-day: реклама”, Прохорова Ганна, адвокатка, радник «Mamunya IP», член Комітету з інтелектуальної власності, що діє у складі НААУ, розповіла про рекламу в Інтернеті та захист прав інтелектуальної власності.

Відповідно ст.1 ЗУ «Про рекламу», реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару. Закон містить різновиди реклами – зовнішня, внутрішня, реклама на транспорті тощо, проте не виділяє окремо поняття «реклами в Інтернеті».

В ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної», а саме в ч. 2 ст. 30 зазначено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичні особи – підприємці, інші суб’єкти господарювання, що обслуговують споживачів, здійснюють обслуговування та надають інформацію про товари (послуги), у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги, державною мовою.

В ЗУ «Про рекламу», ч. 1 ст. 6, також зазначено, що мовою реклами є державна мова.

Торговельні марки використовуються у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона (ч. 1 ст. 42 ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної»).

Реклама тютюнових виробів, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються тютюнові вироби, забороняється:

  • У мережі Інтернет, крім веб-сайтів, призначених для повнолітніх осіб, обов’язковою умовою доступу до яких є попередня ідентифікація віку користувачів (ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про рекламу»).

Існують такі типові порушення прав ІВ в Інтернеті:

  • у контенті/на сторінці веб-сайту
  • на онлайн маркетплейсах/ платформах
  • у доменних іменах (стосовно ТМ)
  • у соціальних мережах
  • у платній рекламі на сторінках пошукової системи

При порушенні прав ІВ в Інтернеті відбувається керування основним законом «Про ОПнЗТП». Ст. 20, яка закріплює, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, вважається порушенням прав власника свідоцтва.

Відповідно ч.4 ст.16 Закону використанням ТМ визнається:

  • нанесення її на будь-який товар, для якого ТМ зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);
  • застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;
  • застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається також використання без його згоди в доменних іменах торговельних марок та позначень, вказаних у пункті 5 статті 16 цього Закону.

Використання ТМ у рекламі, що не може заборонити правовласник (ч. 6 ст. 16 ЗУ «Про ОПнЗТП):

  • право попереднього користувача;
  • використання ТМ для товару, введеного в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою;
  • використання під час торгівлі ТМ, якщо вона необхідна для вказівки на призначення товару чи послуги (як додаткового обладнання чи запасних деталей), відповідно до чесної підприємницької практики;
  • застосування торговельної марки у порівняльній рекламі виключно для вирізнення товарів і послуг з метою об’єктивного підкреслення їх відмінностей;
  • некомерційне використання торговельної марки;
  • використання ТМ у порівняльній рекламі, що здійснюється відповідно до законодавства про рекламу, про захист від недобросовісної конкуренції та не відноситься до нечесної підприємницької практики тощо.

Показників інвестицій у рекламу може бути недостатньо.

Інформації про оборот та витрати на рекламу самих по собі недостатньо для доведення набуття ТМ розрізняльної здатності.

Самі по собі витрати на обіг/рекламу, без додаткових підтверджуючих деталей, часто є занадто загальними, щоб можна було зробити конкретні висновки щодо використання конкретної торговельної марки.

Необхідно точно вказати показники обороту/реклами відносно ТМ, а також її зв’язок з відповідними товарами та послугами.

Цифри повинні були розділені по рокам та щодо конкретного періоду використання (зокрема деталі початку використання), щоб встановити, тривалість використання та можливість за певний період набути розрізняльну здатність до дати подання заявки.