06 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного
провадження касаційну скаргу Міністерства економіки України у справі за
позовом ОСОБА_1 до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського
господарства України, найменування якого у подальшому змінено на Міністерство економіки України, про визнання незаконними та скасування рішень про відмову у реєстрації авторського права та зобов’язання вчинити дії.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 у співавторстві з ОСОБА_2 подали до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке у подальшому змінило свою назву на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України дві заявки на реєстрацію авторського права, а саме: заявку про реєстрацію авторського права на «Збірку творів неологізму «Treatmentolog. Treatmentology», яка була зареєстрована під № 89570 від 09 квітня 2019 року та заявку про реєстрацію авторського права на «Збірку творів неологізму «Тритментолог. Тритментология» («Тритментологія»), яка була зареєстрована під № 89571 від 09 квітня 2019 року.
У пунктах 3 заявок зазначено, що поданий на реєстрацію об’єкт належить до об’єктів авторського права: «твір неологізму, складений твір».
До заявок про реєстрацію авторського права були додані примірники творів на паперових носіях, квитанції про сплату збору за підготовку до державної реєстрації авторського права та за оформлення і видачу свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір, оригінали довіреностей від заявників.
За результатами розгляду зазначених заявок Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (перейменовано у Міністерство розвитку економіки,
торгівлі та сільського господарства України, а потім у Міністерство економіки
України) прийняло рішення про відмову в реєстрації авторського права на твори,
вказавши підставою для відмови у реєстрації їх невідповідність вимогам частини першої статті 433 ЦК України та частини першої статті 8 Закону України
«Про авторське право і суміжні права».
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання незаконними та скасування відповідних рішень про відмову у реєстрації авторського права.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Апеляційний суд керувався тим, що, ухвалюючи оскаржені рішення, відповідач належним чином не обґрунтував та не мотивував відмови у реєстрації авторського права, натомість пояснення мотивів своїх рішень надав лише під час розгляду справи в суді.
Постановою Верховного Суду постанову апеляційного суду залишено без змін з огляду на таке.
У частині першій статті 433 ЦК України та частині першій статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» наведено перелік об’єктів авторського права, які вважаються творами.
Відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.
Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється установою (центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності) відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку.
Процедуру подання заявок на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, їх розгляду, державної реєстрації, публікації відомостей про цю реєстрацію, видачі свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір, а також ведення Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір і Державного реєстру договорів, які стосуються права автора на твір, яка здійснюється Мінекономрозвитку, на момент виникнення спірних правовідносин визначав Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 (далі – Порядок № 1756).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 1756 (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Мінекономрозвитку усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку.
За змістом пункту 18 Порядку № 1756 якщо заявка відповідає вимогам розділів II і III цього Порядку, заявнику надсилається відповідне рішення про реєстрацію. В іншому випадку заявнику надсилається обґрунтоване рішення про відмову в реєстрації. При цьому документи, подані заявником на реєстрацію, йому не повертаються.
Заявка про реєстрацію авторського права не підлягає реєстрації, зокрема, якщо до неї не долучені необхідні документи, що потрібні для реєстрації авторського права та договору, який стосується права автора на твір (невідповідність заявки вимогам розділу ІІ Порядку № 1756), та/або заявником не дотримані вимоги щодо оформлення матеріальної форми твору (невідповідність заявки вимогам розділу ІІІ Порядку № 1756).
В такому разі заявнику надсилається обґрунтоване рішення про відмову в реєстрації.
У розглядуваній справі апеляційний суд встановив, що підставою для відмови у реєстрації заявок відповідачем зазначена їх невідповідність вимогам частини першої статті 433 ЦК України та частини першої статті 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», в яких наведено перелік (який не є вичерпним) об’єктів авторського права, що вважаються творами.
При цьому за змістом поданих заявок про реєстрацію авторського права, а саме у пункті 3 заявником вказано, до якого об’єкта авторського права належить твір.
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач, відмовляючи у реєстрації авторського права на твір, без конкретизації, в чому саме полягають мотиви відмови, зокрема, без посилання на невідповідність поданих заявок конкретним вимогам розділу II та/або розділу III Порядку № 1756, прийняв рішення, які не можна вважати належним чином обґрунтованими та вмотивованими.
Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, оскільки рішення про відмову в реєстрації авторського права на твір має бути обґрунтованим та вмотивованим, містити конкретні підстави для відмови, а також переконливі та зрозумілі для заявника мотиви прийняття такого рішення.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 757/519/20-ц (провадження № 61-4509св22) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/113324529.
Аби першим отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.