19 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного
товариства «Миронівське хлібоприймальне підприємство» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі № 810/1577/17 за позовом Приватного акціонерного товариства «Миронівське хлібоприймальне підприємство» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Контролюючий орган за результатами перевірки встановив порушення, що полягало у формуванні платником витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських
операцій з придбання сільськогосподарської продукції (зерна кукурудзи, сої, пшениці, ячменю, ріпаку) на підставі договорів із контрагентами, які не мали реального характеру (були безтоварними). Діяльність контрагентів мала ознаки фіктивного підприємництва, а всі первинні документи, складені та видані від імені таких підприємств, не мали юридичного значення та були неналежними для цілей податкового обліку. Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, платник указав, що реальність господарських операцій з контрагентами підтверджувалася належними первинними документами, наданими до перевірки. На момент вчинення операцій вказані контрагенти мали податкову та господарську правосуб’єктність.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 13 липня 2017 року
задовольнив позов. Суд першої інстанції дійшов висновку, що платник надав усі
письмові докази, що доводять рух товару, використання його у господарській
діяльності та реальність господарських операцій з контрагентами, які мали
господарську та податкову правосуб’єктність.
Київський апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції зазначив, що надані платником документи не можуть вважатися первинними, оскільки
підписані від імені особи, яка заперечує свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності. Контрагенти платника за місцем реєстрації
були відсутні, свідоцтва платника податків на додану вартість було анульовано,
трудові та матеріально-технічні ресурси, основні фонди для здійснення
господарських операцій були відсутні.
Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасувавши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишивши чинною постанову суду першої інстанції.
ОЦІНКА СУДУ
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника на формування
податкового кредиту та витрат настають лише в разі реального (фактичного)
вчинення господарських операцій з придбання товарів / робіт / послуг з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Сутність таких господарських
операцій має проявлятися в русі активів, зміні в зобов’язаннях чи власному капіталі платника, відповідати економічному змісту укладених платником договорів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Норми податкового законодавства не визначають обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів платника під час здійснення господарської діяльності як критерій правового статусу платника щодо отримання преференції у формі податкової вигоди. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов’язків і неприсутність їх за місцезнаходженням не можуть вказувати на відсутність ділової мети та/або на обізнаність платника з протиправним характером діяльності його контрагентів, а також на недостовірність задекларованих даних податкового обліку. Лише сукупність цих обставин підтверджує висновок про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 810/1577/17 можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111663157