05 грудня 2022 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного
цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес
Страхування» (далі – ТДВ «Експрес Страхування») про стягнення страхового
відшкодування.
Суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5. Унаслідок ДТП водій автомобіля «CHEVROLET AVEO» ОСОБА_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який від отриманих травм помер на місці пригоди. Цивільно-правова
відповідальність водія транспортного засобу застрахована у ТДВ «Експрес
Страхування».
У грудні 2017 року на адресу страховика надійшла заява про виплату страхового відшкодування на користь матері загиблого та сина загиблого. За результатами розгляду вказаної заяви у квітні 2018 року ТДВ «Експрес Страхування» прийняло рішення про здійснення виплати страхового відшкодування відповідно до статей 1200, 1202 ЦК України, однак здійснило часткову виплату страхового відшкодування потерпілим. Наступні виплати страхового відшкодування на утримання ОСОБА_5 страхова компанія вирішила розстрочити щомісячними
платежами, до досягнення сином загиблого повноліття.
Звертаючись до суду з позовом, позивач як законний представник ОСОБА_5 вважала, що зазначені дії відповідача є незаконними, оскільки суперечать пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року No 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон No 1961-IV), яким передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов’язаний виплатити його у передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування та не дає право страховику на розстрочення виплати.
Рішенням місцевого суду позов задоволено частково.
Постановою апеляційного суду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, рішення місцевого суду змінив, виклавши його у редакції прийнятої постанови, з огляду на таке.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону No 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ)) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
У системному зв’язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2
статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону No 1961-IV щодо строків відшкодування
шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, – МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону No 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов’язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Отже, вказаною нормою передбачено право страховика (у випадках, передбачених Законом, – МТСБУ), а не обов’язок відшкодувати шкоду, пов’язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути
виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1202 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, у свою чергу, – надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.
Задовольняючи частково позов та стягуючи недоплачений розмір страхового
відшкодування на користь ОСОБА_1 як законного представника малолітнього
утриманця покійного, місцевий суд правильно виходив із найкращого забезпечення інтересів дитини, тобто врахував обставини, які мають істотне значення, що узгоджується з абзацом другим частини першої статті 1202 ЦК України.
Верховний Суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та зазначав, що це відповідає особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства», й унеможливлює порушення майнового права дитини.
Водночас Верховний Суд звернув увагу на те, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України.
01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, тоді як Закон No 1961-IV був прийнятий 01 липня 2004 року та набрав чинності 01 січня 2005 року. Положення частини першої статті 1198 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим Кодексом. Так само незмінними залишаються положення статті 25 Закону No 1961-IV.
Оскільки парламент прийняв окремий Закон No 1961-IV після ЦК України, то його положення не мали би суперечити положенням зазначеного Кодексу. Пунктом 27.2 статті 27 Закону No 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу.
Отже, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні положення різного змісту, то пріоритетними є положення ЦК України.
У зв’язку з викладеним висновок місцевого суду про те, що Закон No 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері обов’язкового страхування
цивільно-правової відповідальності, а ЦК України є загальним цивільно-правовим актом, а тому у разі розбіжності підлягає застосуванню спеціальний нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше, є помилковим. У цій частині Верховний Суд змінив мотиви рішення суду першої інстанції.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі No 304/936/19 (провадження No 61-12719сво20) можна ознайомитися за посиланням – https://reyestr.court.gov.ua/Review/107994356.