Заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом з підстав, не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК, продовжує діяти увесь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого, поширюючись на всі подальші випадки нового розгляду в суді першої інстанції, незалежно від того, скільки разів буде здійснюватися розгляд у суді першої інстанції в цьому ж провадженні.
Позиції судів першої та апеляційної інстанцій
вироком місцевого суду від 09.12.2021 обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього його особистого майна. Ухвалою апеляційного суду від 01.02.2022 скасовано цей вирок і призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вироком місцевого суду від 23.02.2024, який апеляційним судом залишено без зміни, обвинуваченого визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
У касаційній скарзі прокурор вказує, що при новому розгляді кримінального провадження як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 416 КПК, були позбавлені можливості застосувати стосовно засудженого більш суворе покарання, ніж призначене першим вироком від 09.12.2021.
Позиція ККС
змінено рішення судів попередніх інстанцій. Пом’якшено призначене засудженому за ч. 2 ст. 307 КК покарання до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.
Обґрунтування позиції ККС
ККС зазначив, що системне тлумачення статей 415, 416 КПК указує на те, що навіть у разі встановлення апеляційним судом таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставами для скасування вироку чи ухвали суду і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, відповідно до вимог ст. 370, ч. 2 ст. 416, ст. 419 КПК він не може залишити поза увагою доводи апеляційної скарги прокурора чи потерпілого щодо необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення, оскільки в протилежному випадку це призведене до неможливості застосування такого закону при новому розгляді в суді першої інстанції.
Перевіривши обґрунтованість відповідних доводів апеляційних скарг прокурора чи потерпілого, апеляційний суд, крім випадку, якщо знайде їх безпідставними, при скасуванні оскарженого судового рішення з підстав
істотних порушень кримінального процесуального закону і призначенні нового розгляду в суді першої інстанції, повинен указати на неправильність чи передчасність висновків суду в судовому рішенні, яке скасовується, про
застосування чи незастосування того чи іншого закону про кримінальну
відповідальність, як на додаткову підставу для скасування судового рішення.
Вживаючи у тексті ч. 2 ст. 416 КПК термін «новий судовий розгляд», законодавець не пов’язує його виключно з тим вироком суду першої інстанції, у зв’язку зі скасуванням якого здійснюється цей судовий розгляд.
А тому заборона щодо погіршення становища обвинуваченого, яка виникає після скасування рішення суду першої інстанції апеляційним судом з підстав, не зазначених у ч. 2 ст. 416 КПК, продовжує діяти на увесь наступний період кримінального провадження щодо цього обвинуваченого (на усі подальші випадки нового розгляду в суді першої інстанції), незалежно від того, скільки разів буде здійснюватися розгляд у суді першої інстанції у цьому ж провадженні.
Таким чином, при новому розгляді кримінального провадження як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, виходячи з вимог ч. 2 ст. 416 КПК, були позбавлені можливості застосувати стосовно засудженого норми закону про більш тяжке кримінальне правопорушення.
Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06.03.2025 у справі №953/10671/21 (провадження № 51-3470км24) https://reyestr.court.gov.ua/Review/125933364
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.