Сімейні спори в огляді судової практики: адвокат Ганна Гаро

Ганна Гаро, адвокат, сімейний медіатор, Голова Комітету з сімейного права НААУ, провела у Вищій школі адвокатури вебінар на тему: «Сімейні спори: огляд актуальної судової практики».

Під час вебінару лектор сфокусувала увагу на розгляді судової практики стосовно вирішення таких категорій сімейних спорів: спільна сумісна власність та поділ подружнього майна, правовий режим майна чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу, аліменти, місце проживання дитини, справи, пов’язані з міжнародним викраденням дітей, позбавлення батьківських прав, найкращі інтереси дитини, з’ясування думки дитини. У межах окремого аспекту судової практики виокремлено ключові правові позиції.

  1. Спільна сумісна власність та поділ подружнього майна:
  • Об’єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об’єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток, якщо ступінь готовності об’єкта незавершеного будівництва дає можливість визначити окремі частини, що підлягають виділу та довести його будівництво до завершення. У разі неможливості поділу об’єкта незавершеного будівництва, суд може визнати за сторонами право на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію – Постанова ВС від 10.11.2021 року у справі №161/14898/19 (провадження № 61-1702св21).
  • Нормами ЗУ «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. Поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону. При цьому, перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки права іпотекодержателя захищаються ЗУ «Про іпотеку» – Постанова ВС від 21.12.2021 у справі №640/12604/16-ц (провадження № 61-803св21).
  • Істотність збільшення вартості майна означає його суттєву зміну настільки, що первинний об’єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об’єктом нерухомого майна, який з’явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником – Постанова ВС від 27.01.2022 року у справі №686/8610/17.
  1. Правовий режим майна чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу:
  • Проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні сім’ї: встановлення факту проживання однією сім’єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов’язків.

Вирішуючи питання щодо правового режиму майна такої сім’ї, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов’язків, з’ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності – Постанова ВС від 20.01.2021 року у справі № 178/90/18-ц (провадження № 61-12353св20).

  1. Аліменти:
  • Витрати, які позивач оплатила за відвідування дитиною приватного дитячого садочка, є додатковими витратами та не відносяться до основних витрат, які батьки несуть на утримання дитини за рахунок отриманих аліментів, оскільки останні викликані особливими обставинами – хворобами дитини. Позивач вказувала, що дочка відвідує приватний дитячий садок, оскільки потребує особливого догляду та спеціального харчування та уваги – Постанова ВС від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21).

Втім, на сьогодні є і протилежна позиція ВС щодо підстав зміни розміру аліментів.

  • ВС встановив, що розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв’язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від іншого шлюбу та суперечитиме її інтересам – Постанова ВС від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21).

У одній із постанов ВС говориться про те, що зміна сімейного стану є самостійною підставою для зміни розміру аліментів. Тоді, як у іншій постанові ВС, суд говорить, що зміна сімейного стану без доведення погіршення майнового стану платника – не є достатньою підставою.

  1. Місце проживання дитини:
  • Дії батька щодо різкої зміни постійного місця проживання дитини разом з матір’ю суперечать принципу розумної турботи про дитину у поєднанні з обережною для психіки дитини увагою до неї. Адже у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційній стабільності та матеріальній забезпеченості – Постанова ВС від 24.11.2021 року у справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21).
  • Вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов’язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності – Постанова ВС від 20.01.2022 року у справі №761/43925/19.
  1. Справи, пов’язані з міжнародним викраденням дітей:
  • Розглядаючи питання щодо повернення дитини до держави постійного проживання, суд не може вирішувати по суті питання щодо піклування про дитину та визначення її місця проживання, оскільки це питання, виходячи зі змісту статті 16 Конвенції, належать до виключної компетенції держави постійного проживання дитини – Постанова ВС від 11.12.2019 року у справі № 361/5779/18 (провадження №61-13858св19).
  • Вирішальним питанням у спорах про повернення дитини до країни постійного місця проживання є те, чи було забезпечено в межах свободи розсуду, що надається державам у питанні повернення дитини, справедливий баланс, який повинен існувати між конкуруючими інтересами: інтересами дитини, батьків та громадського порядку, беручи при цьому до уваги те, що найкращі інтереси дитини повинні отримати першочергову увагу, і що цілі попередження та негайного повернення відповідають концепції найкращих інтересів дитини. Інтерес дитини в тому, щоб не бути вивезеною зі свого постійного місця проживання без достатніх гарантій стабільності в нових умовах, поступається перед основним інтересом будь-якої особи не бути підданій фізичній або психологічній загрозі або поміщеній в нетерпиму обстановку. При цьому судові та адміністративні органи зобов’язані, серед іншого, невідкладно розглядати запити про повернення, в тому числі й апеляційні скарги. Невідкладні процедури слід розглядати як процедури, які є одночасно і швидкими, і ефективними: швидкі рішення за Гаазькою конвенцією служать найкращим інтересам дітей – Постанова ВС від 21.04.2021 року у справі № 522/97/20 (провадження № 61-3074св21).
  1. Позбавлення батьківських прав:
  • Права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об’єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків. Лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину, без надання доказів, що він вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною, цікавиться її станом здоров`я, виявляє будь-яку турботу про дитину, надає матеріальну підтримку, бере участь у вихованні дитини не спростовує його ухилення від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. Якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією (див. рішення ЄСПЛ у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява № 70879/11) – Постанова ВС від 27.01.2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження №61-2861св20).
  • Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Перебування (проживання) позивача з малолітньою дитиною поза межами України з об’єктивних причин позбавляють відповідача можливості повною мірою, у достатньому у загальному розумінні, брати участь у вихованні й спілкуванні з дитиною – Постанова ВС від 05.03.2021 року у справі № 766/5264/16-ц (провадження № 61-14047св20).
  • Проживання відповідача на непідконтрольній Україні території, той факт, що від виконання батьківських обов’язків останній не відмовлявся та робив спроби поспілкуватись з дочкою, які виявились безрезультатними з огляду на відносини, які склались між сторонами, спростовують доводи позивача про винну поведінку відповідача та свідомого нехтування ним батьківських обов’язків. Заперечення відповідача в ході розгляду справи проти позбавлення його батьківських прав, висловлення бажання спілкуватись з дитиною, дає підстави вважати, що останній не нехтує інтересами дитини та не бажає розірвати зв’язки з дочкою – Постанова ВС від 11.06.2021 року у справі № 758/9706/18 (провадження № 61-17898св20).
  1. Найкращі інтереси дитини:
  • Суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги ч.2 ст.159 СК та не звернув належної уваги на те, що за станом здоров’я дитина потребує спеціального догляду та спеціальної дієти, а тому, враховуючи відсутність у батька достатнього практичного досвіду із виконання рекомендації лікарів по догляду та лікуванню та виходячи насамперед з інтересів дитини, не можна повністю погодитися із висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 20.07.2020 року, що всі зустрічі дитини із батьком повинні проходити без участі матері – Постанова Миколаївськогоапеляційного суду від 04.02.2021 року у справі №487/8375/19.
  • Відсутність батька у житті дитини протягом тривалого періоду, про що дитина самостійно зазначає в позовній заяві свідчить про те, що позбавлення батьківських прав відповідає якнайкращим інтересам дитини. Вирішення спору про позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України), у системному тлумачення з ч.2 ст. 171 СК України, свідчить про те, що під час розгляду такої категорії справ думка дитини має бути вислухана обов’язково – Постанова ВС від 08.12.2021 року у справі № 311/563/20 (провадження № 61-14656св21).
  • Та обставина, що дитина не проживає з матір`ю і між батьками та малолітньою дитиною не налагоджені нормальні стосунки, не свідчить про вчинення матір`ю дитини психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Рішення про видачу обмежувального припису, характер якого є втручання в участь батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною має відповідати найкращим інтересам дитини – Постанова ВС від 04.11.2021 року у справі № 135/45/21 (провадженняN 61-14923св21).
  1. З’ясування думки дитини:
  • Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю. Право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим, згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. При цьому судами враховано також те, що мати у період проживання дитини з нею неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, ізолювала сина від суспільства та батька, порушувала права дитини на освіту та фізичний і духовний розвиток, що не було спростовано відповідачем шляхом надання належних та допустимих доказів – Постанова ВС від 14.02.2022 року у справі №761/25544/19.