Замість того, аби домагатися дотримання стороною обвинувачення строків досудового розслідування, Уряд вирішив традиційно шукати проблему в законодавстві. Й знайшов її в самому існуванні часових обмежень для слідства.
Про це зазначає адвокат Євген Пеліхос, інформує ЗіБ.
Неефективні заходи
На таку думку наштовхує проекту закону «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України «Про прокуратуру» щодо усунення перешкод для сторін кримінального провадження у доступі до правосуддя (№12367).
Так, виключення п.10 з ч.1 ст.284 КПК нівелює значення інституту строку досудового розслідування. Якщо сторона обвинувачення розумітиме, що порушення цього строку не матиме жодного негативного для неї значення, зокрема у вигляді закриття кримінального провадження судом, то обов’язок слідчого та прокурора дотримуватися норм про строк перетвориться на нічого не варту декларацію.
Очевидно, що в разі набрання проектом чинності як закону в слідчого та прокурора не буде жодної мотивації проводити досудове розслідування у передбачені ст.219 КПК строки.
У проекті пропонується надати стороні захисту, потерпілому та іншій особі, права та законні інтереси якої обмежуються під час розслідування, право звертатися у разі порушення строку досудового розслідування до слідчого судді із клопотанням про зобов’язання прокурора прийняти одне із таких рішень: про завершення досудового розслідування або про закриття кримінального провадження.
Такий захід є вочевидь украй неефективним, адже сторона обвинувачення нічого не втрачає навіть у разі задоволення такого клопотання. Хоча засада змагальності передбачає, що кожна сторона несе ризик невчинення чи несвоєчасного вчинення тих чи інших процесуальних дій.
Право особи на звернення до суду на підготовчому провадженні із клопотанням про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування є більш ефективним засобом захисту, оскільки унеможливлює притягнення особи до кримінальної відповідальності в разі невиконання стороною обвинувачення обов’язку із дотримання цього строку.
Алогічно виглядає те, що, згідно з проектом, одним із варіантів дій прокурора після задоволення клопотання захисту, потерпілого або іншої особи (задоволення клопотання передбачає встановлення факту закінчення строку) є завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів відповідно до ст.290 КПК.
Проблема в тому, що відповідно до ст.219 КПК строк досудового розслідування охоплює період з дня повідомлення особі про підозру до дня звернення прокурора з обвинувальним актом.
Загальновідомо, що прокурор, приймаючи рішення про завершення розслідування та відкриття матеріалів, завжди залишає собі певний час для звернення до суду з обвинувальним актом, аби таке звернення відбулося протягом строку досудового розслідування.
У разі ж задоволення клопотання захисту, потерпілого або іншої особи слідчий суддя фактично легітимізує звернення прокурора із обвинувальним актом до суду після закінчення строку досудового розслідування, адже формально прокурор прийняв рішення про завершення досудового розслідування після закінчення строку на виконання ухвали слідчого судді.
Цікаво виглядає прагнення Кабінету Міністрів розширити повноваження прокуратури із продовження строку досудового розслідування: зараз строк продовжується до 6 місяців слідчим суддею, а в проекті пропонується надати право приймати таке рішення керівникам обласної прокуратури, його першим заступникам чи заступникам, заступникам Генерального прокурора.
Однак у світлі нівелювання самого інституту строку досудового розслідування не матиме значення, хто саме прийматиме рішення про продовження цього строку. Модель, запропонована у проекті, лише призведе до наявності у матеріалах досудового розслідування додаткового формально прийнятого рішення прокурора відповідного рівня — про продовження строку розслідування до 6 місяців.
Несправедлива ретроспектива
Окрему увагу привертає те, що Кабінет Міністрів пропонує не поширювати дію нововведень лише на ті провадження, що будуть закриті до набрання ними чинності.
Цей аспект є цікавим, оскільки законодавець, доповнюючи у 2017 році ч.1 ст.284 КПК пунктом 10, передбачив, що зміни застосовуються до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.
Однак коли Уряд хоче відкотитись назад, він не пропонує застосування цих змін лише до справ, у яких відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення їх в дію.
За нинішньої редакції законопроекту цілком допускається ситуація, коли у кримінальному провадженні закінчився строк досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, але до прийняття судом на підготовчому провадження рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.10 цей проект перетвориться на чинний закон, що автоматично унеможливить закриття провадження на цій підставі.
Такий стан речей є вочевидь несправедливим. Тому Кабміну слід було як мінімум передбачити, що пропоновані ним зміни застосовуються лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після набрання такими змінами чинності.
Запропоновані зміни до п.1 ч.1 ст.43 закону «Про прокуратуру» спрямовані лише на уточнення змісту такої підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, як невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків.
Пряма вказівка в законі про те, що неприйняття процесуального рішення або невчинення процесуальної у передбачені законом строки є підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора, не може вважатись ефективним замінником права особи вимагати закриття кримінального провадження в разі закінчення строку досудового розслідування після повідомлення про підозру.
***
Тож Уряд в особі Мін’юсту, як розробника цього законопроекту, обрав помилкову стратегію в питанні покращення результатів досудового розслідування: згідно з пояснювальною запискою для досягнення цієї мети необхідно усувати недоліки законодавства. Таким недоліком Уряд, на жаль, вважає п.10 ч.1 ст.284 КПК. Однак набагато ефективніше було би спрямувати зусилля не на виключення із законодавства небажаних для сторони обвинувачення приписів щодо наслідків закінчення строку розслідування, а на забезпечення дотримання стороною обвинувачення цього строку.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.