9 червня 2026 року Вищий антикорупційний суд ухвалив вирок у справі, яка порушує одне з найбільш чутливих питань для адвокатської спільноти: де проходить межа між законним лобіюванням інтересів клієнта та кримінально карним підкупом посадових осіб. Адвоката — керівника кримінальної практики великого адвокатського об’єднання Олексія Носова — визнано винуватим за ч. 3 ст. 369 КК України та призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю на 3 роки.
Фабула: від офіційних переговорів до пропозиції
Провадження стосується спроби змінити перебіг кримінального провадження НАБУ/САП № 52022000000000091 в інтересах підзахисної — голови правління банку, підозрюваної за ч. 2 ст. 364-1 КК України.
Адвокат, керуючи кримінальною практикою адвокатського об’єднання, у січні 2024 року провів офіційну зустріч із детективами НАБУ та прокурорами САП щодо можливості укладення угоди про визнання винуватості. Зустріч результату не дала. Після цього адвокат обрав інший шлях: через посередника встановив контакт із особою (свідок з’явився зі зміненими анкетними даними), яку сприймав як неформального представника службових осіб.
10 травня 2024 року в ресторані адвокат у завуальованій формі запропонував прокурорам САП неправомірну вигоду у розмірі 200 000 доларів США двома траншами по 100 000 доларів за кожен із двох «етапів»: відновлення досудового розслідування зі стадії виконання ст. 290 КПК, перекваліфікацію дій підозрюваної на непідслідний НАБУ злочин — та подальшу зміну підслідності з передачею матеріалів до Національної поліції. Суму адвокат не назвав вголос — показав цифру «100» у застосунку «Нотатки» на телефоні та кивком голови підтвердив, що йдеться про долари США.
Під час обшуку за місцем проживання 4 червня 2024 року вилучено 109 100 доларів США, упакованих у два пакети по 50 000 доларів, розділених за 10 000 доларів — саме так, як просив посередник. Суд застосував спеціальну конфіскацію до 100 000 доларів США, визнавши їх підготовленою першою частиною неправомірної вигоди.
П’ять правових питань, які є важливими для практики
1. Завуальована пропозиція як повноцінний склад злочину
Захист наполягав, що адвокат лише «підігравав» посереднику, збираючи інформацію про можливу провокацію чи шахрайство. Суд цю позицію відхилив, детально проаналізувавши сукупність вербальних і невербальних дій: кивок головою як підтвердження суми, фраза «мы передаем первую часть», ініціативні запити адвоката про зворотній зв’язок між зустрічами, підготовлені пачки купюр. Суд зафіксував принципову позицію: об’єктивна сторона ч. 3 ст. 369 КК охоплює висловлення пропозиції у будь-якій формі, включно з конклюдентними діями, — і не вимагає фактичної передачі коштів.
Для адвокатської практики це означає: будь-яке спілкування щодо можливих «неформальних» рішень у провадженнях, навіть без прямого називання суми, може бути кваліфіковано як пропозиція неправомірної вигоди.
2. Провокація злочину: стандарт перевірки та підводні камені
Захист заявив провокацію з боку агентів держави — і суд, незважаючи на усталену практику про несумісність заперечення вчинення злочину із заявою про провокацію, все ж провів повну перевірку за змістовним і процесуальним критеріями ЄСПЛ.
Висновок суду: ініціатива у встановленні контакту з посередником виходила виключно від адвоката. Посередник лише «пасивно підтримував розмову», не спонукаючи та не підбурюючи до надання хабара. Суд зафіксував, що адвокат ще до першої зустрічі з посередником місяцями добивався від свого знайомого контактних даних для виходу на прокурорів «неформально».
Практичний висновок: довести провокацію, одночасно заперечуючи сам злочин, — процесуально суперечливо і практично нездійсненно. Суд при цьому застосував практику ЄСПЛ у справах «Берлізев проти України» та «Матановіч проти Хорватії».
3. Адвокатська таємниця при обшуку: де баланс
Вирок містить розгорнутий аналіз допустимості доказів, отриманих з телефону та планшету адвоката. Суд сформулював ключові критерії для оцінки законності обшуку в адвоката: клопотання підписано керівником САП, дозвіл надано ВАКС із переліком конкретних речей і документів, до обшуку залучено представників Ради адвокатів регіону, пошук здійснювався за ключовими словами та у хронологічних межах вчинення правопорушення, носії зберігалися у сейф-пакетах.
Суд відмовив у визнанні доказів недопустимими, навівши аргумент, якого слід очікувати в аналогічних справах: адвокат, обґрунтовано підозрюваний у корупційному злочині, не може посилатися на статус адвоката як на абсолютний імунітет від слідчих дій. Захист від самовикриття не поширюється на відомості, що не становлять адвокатської таємниці у розумінні ч. 1 ст. 22 Закону «Про адвокатуру».
Примітно, що сам адвокат добровільно передав iPhone 15 Pro Max детективам і розблокував його — що суд розцінив як підставу для його огляду в порядку ч. 2 ст. 93 КПК, а не як наслідок обшуку.
4. Свідок зі зміненими анкетними даними: межі права на захист
Захист наполегливо домагався розкриття особи свідка, справедливо вказуючи на неможливість перевірити його репутацію, попередні судимості за неправдиві показання тощо. Суд погодився із значущістю цього права, але відмовив у задоволенні клопотань про скасування заходів безпеки.
Натомість суд застосував компенсаторний механізм: показання свідка враховувалися лише в тій частині, яка підтверджувалася іншими доказами. Саме тому суд відмовився визнати доведеним факт висловлення пропозиції детективам НАБУ (лише показання свідка, не підкріплені НСРД), але визнав доведеною пропозицію прокурорам САП (зафіксовано аудіо- та відеозаписами НСРД).
Це методологічно важлива позиція для захисників у справах з агентами держави: атакуйте ті твердження свідка, які не мають самостійного підтвердження в інших доказах.
5. Покарання та заборона пом’якшення для корупційних злочинів
Суд призначив 4 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займатися адвокатською діяльністю на 3 роки, але без конфіскації майна — оскільки санкція ч. 3 ст. 369 КК передбачає конфіскацію як альтернативу, а не обов’язковий елемент.
При цьому суд прямо зазначив неможливість застосування ст. 69 та ст. 75 КК через корупційний характер правопорушення — незалежно від особистих характеристик обвинуваченого. Це стандартна позиція для всіх корупційних справ, однак у контексті адвокатської діяльності вона набуває додаткового виміру: суд акцентував, що злочин вчинено саме під час виконання адвокатських обов’язків, що є обтяжуючою обставиною при оцінці суспільної небезпеки діяння, хоч і не входить до переліку ст. 67 КК.
Системне значення для адвокатської спільноти
Цей вирок є першим публічно відомим засудженням адвоката — керівника практики великого об’єднання — саме за пропозицію хабара в інтересах клієнта. Він підтверджує кілька принципових речей.
Присяга адвоката і правила адвокатської етики є не декларативними, а юридично значущими документами: суд посилається на них при оцінці суспільної небезпечності діяння та усвідомленості протиправності. Попередній досвід роботи в прокуратурі суд прямо врахував як підтвердження того, що адвокат розумів протиправність своїх дій.
Неформальне вирішення питань через посередників у кримінальних провадженнях НАБУ/САП — навіть без реальної передачі коштів — несе в собі пряму кримінальну відповідальність. Сама спроба встановити такий контакт, зафіксована НСРД, є достатньою для засудження.
Нарешті, вирок нагадує про межу, яку адвокат не може переступати незалежно від інтересів клієнта: забезпечення права на захист не включає право на підкуп тих, хто здійснює кримінальне переслідування.
Аби першими отримувати новини, підпишіться на телеграм-канал ADVOKAT POST.